Найнебезпечнішими
за наслідками є аварії на АЕС з викидом в атмосферу радіоактивних речовин,
внаслідок яких має місце довгострокове радіоактивне забруднення місцевості на
величезних площах.
На сучасному етапі розвитку нашого суспільства, при створенні та
використанні новітніх технологій людина створює реальні небезпечні ситуації, що
спричинені аваріями. Використання радіоактивного палива та недбале ставлення до
техніки безпеки роботи з радіоактивними речовинами створює передумови
виникнення аварій на АЕС. Досить глобальних масштабів ураження зазнали
територія України та сусідніх держав внаслідок аварії на ЧАЕС.
Найбільшою
за масштабами забруднення навколишнього середовища є аварія, яка сталася 1986
р. на Чорнобильській АЕС. Внаслідок грубих порушень правил експлуатації та
помилкових дій 1986 рік став для людства роком вступу в епоху ядерної біди.
Ядерна катастрофа
на ЧАЕС, що супроводжувалася глобальними викидами радіонуклідів у біосферу,
відбулася в густонаселеному регіоні Європейського континенту. Унаслідок
негативному впливу піддалося і в даний час піддається надзвичайно велика
кількість населення; через радіоактивне забруднення місця існування, природного
середовища, а потім - продуктів харчування і питної води. В Україні, наприклад,
74 району 12 областей забруднені цезієм-137 на рівні понад 1 кюрі на 1 км 2.
У квітн
1986 року внаслідок аварії був практично повністю зруйнований 4 блок
Чорнобильської АЕС. У навколишнє середовище було викинуто більше 300 МК
радіонуклідів з активної зони реактора, що призвело до забруднення 50,5 тис. км
території України, де проживає більше 2,4 млн, осіб в 2218 населених пунктах.
За масштабами забруднення навколишнього середовища радіонуклідами і наслідками
для населення і економіки України аварію можна класифікувати як .екологічну
соціально-економічну катастрофу. Загальна площа земель 18 областей України,
забруднених радіоцезієм понад 1 Кі/км2, складає близько 42 тис. км2,
площа угідь, де вміст стронцію-90 перевищує 0,15 Кі/км2 - близько
27, 5 тис. км2.
Досить гостро проблема радіаційного захисту населення постала ще 19 років
тому, коли сталася аварія на ЧАЕС.
Отже питання відносно забезпеченості радіаційного захисту на об`єктах
досить актуальне і відношення до нього керівництва організоване на досить високому
рівні.
Проведемо аналіз радіаційної безпеки на прикладі міської поліклініки № 2
м. Чернігова.
Радіоактивні матеріали небезпечні своїм іонізуючим випромінюванням.
Іонізуюче випромінювання буває кількох видів: альфа-випромінювання є потоком
ядер гелію, бета-випромінювання - це потік швидких електронів,
гамма-випромінювання - короткохвильове випромінювання, близьке до
рентгенівських променів. Завдяки високій енергії радіоактивне випромінювання
здатне відривати електрони з їх орбіталей та створювати позитивно та негативно
заряджені іони.
Існує чотири форми іонізуючого радіоактивного випромінювання.
Альфа-частинки складаються з двох протонів і двох
нейтронів і являють собою ядра гелію. У повітрі вони переміщуються на кілька
міліметрів, у тілі людини не проникають далі шкіри, але вдихувані з повітрям
можуть ушкоджувати тканини легень.
Бета-частинки — це електрони чи позитрони. У повітр
вони розповсюджуються на кілька метрів, у тканинах людини - на кілька
міліметрів.
Гамма-промені являють собою електромагнітне випромінювання, яке
має здатність до іонізації. Нижня частина енергетичного спектру цих променів
називається рентгенівськими променями. Проникаюча здатність гамма-променів дуже
велика [2].
Нейтрони — нейтральні частинки, здатні викликати іонізацію
побічно.
Енергетичною одиницею виміру випромінювання є кулон (Кл), що відповіда
випромінюванню, яке приводить до утворення в сухому атмосферному повітрі іонів
з зарядом у 1 Кл. Для цієї ж мети іноді використовують рентген (Р). При цьому
1 Р дорівнює 2,58 • 10"4 Кл/кг. Одиницею для виміру власне
поглиненої дози випромінювання служать грей (Гр) чи рад, який дорівнює 10"2
Гр.
