На початок операц
«Тайфун» у складі протистоять німецьким ударним угрупованням фронтах -
Західному, Брянському і Резервному - малося 1 танкова (108-я), 2
мотострілецьких (101 і 107-а) дивізії, 13 танкових бригад (42, 121, 126, 127,
128, 141, 143, 144, 145, 146, 147, 148, 150) і 2 окремих танкових батальйону
(43 і 113-й), що налічували 545 танків. Розподіл танкових частин було
таким.
На Західному фронт
(22, 29, 30, 19, 16 і 20-а армії), чотири з п'яти танкових бригад (126,127,143
147-а) і одна мотострілецька дивізія з двох (101-а) були зосереджені в
резерві уздовж автостради Москва - Мінськ. Саме на цьому напрямку командування фронту очікувало
головний удар противника. 128-а танкова бригада перебувала в резерві 19-
армії, а 107-а мотострілецька дивізія - в районі Білий, в смузі 30-ї армії.
Дві армії Резервного
фронту (24 і 43-я) займали оборону між Західним і Брянським фронтами, а решта
його армії (31, 32, 33, 49-а) розташовувалися в 35-50 км за арміями Західного
фронту. Через низьку укомплектованості стрілецьких дивізій Резервного фронту
всі його чотири танкові бригади було надано арміям. Так, 144 і 146-а бригади
становили резерв командувача 24-й, а 145 і 148-а бригади - 43-ї армії. Крім
того, до складу дивізій народного ополчення - 2, 7, 8 і 13-а (в кінці вересня
1941 перетворені в 2, 29, 8 і 140-у стрілецькі дивізії. - - Входили танков
батальйони, на озброєнні яких було по 16 машин (танкетки Т-27, танки
Т-37, Т-38).
Танкові частини Брянського фронту (3,
13 і 50-а армії, оперативна група генерала Єрмакова), незважаючи на наказ
Ставки ВГК від 10 вересня 1941 року про перехід військ до оборони, спільно з
ншими сполуками продовжували вести бої за рішенням приватних завдань. В
результаті, до 30 вересня зазнали великих втрат в особовому складі і матчастини
(202 танки, з них 6 КВ-1, 79 Т-34, J 8 БТ та 99 Т-26). Наприклад, до цього часу
108-а танкова дивізія, яка становила резерв фронту (перебувала в район
Брянська), мала всього 64% особового складу і 35 танків - 3 КВ-1, 15 Т-34, 1
БТ-7 і 16 Т-37 . Крім того, в резерві фронту знаходилася 42-а танкова бригада
(61 танк).
У 13-ї армії була 141-а танкова бригада
(25 машин) і 43-й окремий танковий батальйон (28 машин).
Але найбільше танків було в
оперативній групі генерала Єрмакова - 121 (54), 150-а (20) танкові бригади та
113-й окремий танковий батальйон (29 машин).
Вранці 30 вересня 1941 року німецьк
частини 2-ї танкової групи Гудеріана після артилерійської підготовки перейшли в
наступ проти військ Брянського фронту. Погано підготовлена оборона на лівому
фланзі 13-ї армії і в смузі оперативної групи генерала Єрмакова виявилася
нездатною протистояти масованому удару танків і піхоти противника. Крім того,
частини групи Єрмакова зайняли вихідні позиції для наступу на Глухів, в
результаті німецької артпідготовки зазнали важких втрат. У результаті бою
частини опергрупи були відкинуті на схід, оголивши лівий фланг 13-ї армії. На
кінець дня німці вклинилися в оборону Брянського фронту до 20 км, при цьому
розрив між частинами опергрупи склав близько 30 км. Спроба командування фронтом
контратакувати частинами 13-ї армії, опергрупи Єрмакова та резервами, зроблена
1 жовтня, успіху не мала.
121 та 150-а танкові бригади за
підтримки піхотних і кавалерійських частин опергрупи Єрмакова завдали удару,
намагаючись закрити пролом в обороні фронту. Але через великих втрат, понесених
у попередніх боях і майже повної відсутності підтримки з повітря, цей удар
виявився безуспішним.
Не мав успіху і удар стрілецьких
дивізій 13-ї армії за підтримки 141-ї танкової бригади.
Що стосується фронтових резервів, то
передбачалося використовувати для контрудару 42-ютанковую бригаду (командир генерал-майор
М. Воейков) - єдину частина з резервів, що опинилася на орловському напрямку.
Але через втрату командуванням Брянського фронту управління військами і погано
організованою розвідки, бригада не отримала відомостей про ворога від вищих
штабів і упустила зручний момент для нанесення удару у фланг німецької танково
колоні, що пройшла всього в трьох кілометрах від її позицій. У результаті 42-а
бригада вступила в бій з піхотними частинами противника і була відкинута в
болотистий район, зазнавши при цьому втрати.
Незважаючи на те, що ці погано
організовані контрудари не досягли своєї мети - ліквідувати прорив фронту -
вони зуміли, хоча б ненадовго затримати частини противника. Так, генерал
Гальдер відзначав у своєму щоденнику:
«1 жовтня. Танкова група Гудеріана
прорвала на своєму центральному ділянці оборону противника на всю глибину
просунулася на 60 км. Викликає тривогу на правому фланзі танкової групи
Гудеріана. Цей фланг в результаті запеклих контратак противника (мова йде про
частини групи Єрмакова) значно відстав від наступаючого центру. Своїм лівим
флангом танкова група посунулася приблизно на 20 км у глибину
2-а танкова група опинилася у важкому
становищі. Вона не може вивести з бою свої частини, що діють на правому фланзі.
Одному полку 25-ї моторизованої дивізії не вдалося відірватися від противника.
9-у танкову дивізію також довелося зно
