Платон вважав, що суспільство має засуджувати тих, хто не
створив сім'ї до 35 років. Нежонаті після цього віку мусять сплачувати
відповідний податок. У стародавніх Афінах і Спарті справді існував звичай під
час свята весни сікти різками тих, хто ухилявся від вступу в шлюб.Виходив із
рівності чоловіка й жінки в подібному спілкуванні.Задля соціально
справедливості Платон пропонував скасувати сім'ю як соціальний інститут. Адже
коли дружина й діти у кожного свої, це спричиняє особливі для кожного радощ
й печалі, що роз'єднує людей і порушує державну єдність. Статеві стосунки у
суспільстві повинні були суворо регламентуватися. Жінці дозволялося мати
дітей з 20 до 40 років, чоловікові - з 25 до 55. Дітей, народжених поза
зазначеними віковими межами, повинні були знищувати. Держава мала регулювати
статеві стосунки так, щоб кращі сходились з кращими, гірші - з гіршими.
Потомство кращих жінок і чоловіків необхідно було виховувати, гірших - знищувати.
Виховання дітей - компетенція держави, матерям не треба знати своїх дітей
особисто. Тоді кожна з них буде любити всіх дітей-ровесників своєї дитини як
своїх імовірних дітей, що зміцнить єдність держави.
Зважаючи на жорсткість платонівського режиму тяжко його уявити в
дії в сучасності.Сучасний демократичний устрій суспільства має в своїй основ
слугування людині, а не навпаки, як в ідеї Платона.З його вчення можна взяти
на замітку ідею стимулювання сім”ї, дітонародження, але не такими жорстокими
шляхами, також ідея рівності чоловіка та жінки має сенс. Ідеї ж скасування
сім”ї як соціального інституту, на мою думку, потягне за собою збайдужіння
батьків до дітей і навпаки, так як вони один одного не знатимуть. Знищення
слабких та таких людей “які не підходять для розвитку ідеальної держави” не
виправдовує себе, не є демократичним, а є проправним, так як і знищення
дітей, від “гірших” батьків, та тих які народженні поза дозволеними межами.
Арістотель
Античність
Він стверджував, що чоловік має владарювати над жінкою. За
Арістотелем, держава виростає з сім'ї, котра є першим видом спілкування
людей.Торкаючись родинних стосунків, філософ підкреслює, що у батьків почуття
любові до своїх дітей завжди більше, ніж у дітей до батьків, тому що це – їх
створіння, з якими пов'язані і спогади, і надії на майбутнє.
З твердження філософа можливо зробити багато виновків про
покращення суспільного ладу, використовуючи знання того, що сім”я є першим
видом спідкування людей, тому забеспечивши стійкість та стабільність сім
можливо удосконалити суспільство, через покращення виховання його членів.
Взявши до уваги його твердження про любов батьків до дітей і навпаки, можливо
зрозуміти поведінку батьківської сторони по відношенні до своїх чад,
зрозуміти деякі конфлікти що виникають в суспільстві, з різних на то причин,
зрозуміти дещо тривіальну поведінку батьків.
Конфуцій
(551-479 рр. до н.е.)
Він запровадив теорію, згідно з якою всі сімейні відносини мають
засновуватися на обряді "Лі". У конфуціанстві поняття
"Лі"охоплює такі споріднені поняття, як "правила
поведінки", "обряд", "звичай", "благопристойність".
Принцип "Лі"став символом ритуалізованої етики, найбільш загальною
характеристикою правильного та навіть ідеалізованого устрою суспільства й
поведінки людини. Відтоді, упродовж багатьох віків, конфуціанські норми
поведінки регулювали життєдіяльність китайської сім'ї. Вони були штучно
скасовані лише з утворенням Китайської Народної Республіки в 1949 р.
«Луньюй»
В цій теорії не враховується індивідуальність людини, що не да
змогу проявити себе як особистість, але вона дає змогу дещо “окультурити
суспільство і зробити його більш безпечним, саме принцип “благопристойност
поведінки” в суспільстві мав би місце застосування в сучасному розкріпаченому
часі.
Кан Йоу Вей
та Тань Си Тун
У своїх працях вказувалина занепад традиційної сім'ї. Обидва
вчені спроектували принцип "рівноправ'я між людьми"на стосунки між
чоловіком і жінкою.
