ФРН рубежі століть
ФРН рубежі століть
Міністерство освіти України
Спеціалізована школа з поглибленим вивченням
німецької мови № 239
ФЕДЕРАТИВНА
РЕСПУБЛІКА
НІМЕЧЧИНА
На рубежі століть
Роботу виконав Форкош Золтан
11 – А клас
Київ – 2002 р.
I. Вступ
Що ж стоїть за благополуччям цієї багатостраждальної європейської
країни? Чи тільки вигідне економіко-географічне положення, сприятливий збіг
обставин чи це результат багатовікових шукань німців? Розграбована і
розорена після II світової війни країна змогла за кілька десятиліть
перетворитися в одну з провідних держав світу.
Німеччина - країна індустріальна, країна з безліччю промислових
агломерацій, великих і маленьких міст. Але це зовсім не означає, що життя
тут повне суєти, що навкруги - одні заводи і фабрики, що димлять труби і
вщенд забиті дороги. Багатьом областям Німеччини властиві тиша і спокій,
достаток мальовничих пагорбів і річкових пейзажів, а головне, - лісів. Не
можна не згадати і культурне життя, що в основному зосереджено у великих
містах з їхніми незліченними театрами, концертними залами і музеями, але їм
не поступаються і провінції.
II. Географічне положення і адміністративно-територіальний поділ
Федеративна Республіка Німеччини розташована у центрі Європи. З нею
межують дев'ять сусідніх держав: Данія на півночі, Голландія, Бельгія,
Люксембург і Франція на заході, Швейцарія й Австрія на півдні, і Чеська
Республіка і Польща на сході. Ще чіткіше вимальовується це центральне
положення тепер, після відновлення єдності Німеччини 3 жовтня 1990 року.
Федеративна Республіка Німеччини є більш ніж коли-небудь, вузловим центром
між Сходом і Заходом, так само як і між Скандинавією і регіоном
Середземномор`я. Будучи членом Європейського співтовариства і НАТО,
Німеччина виконує роль сполучної ланки між державами Центральної і Східної
Європи. Територія Німеччини складає 357 000 кв.км. Найбільша довжина з
півночі на південь - 876 км, із заходу на схід - 640 км. Крайні точки
кордонів: на півночі - селище Лист на острові Зильт, на сході - саксонське
село Дешка, на півдні - баварське село Оберстдорф і на заході - селище
Зельфкант (Північний Рейн-Вестфалія). Загальна довжина кордону - 3767 км.
З 16 федеральних земель 10 - "старих", що не перетерпіли змін:
Північний Рейн-Вестфалія, Рейнланд-Пфальц, Саарланд (Саар), Гессен, Баден-
Вюртемберг, Баварія, Нижня Саксонія, Шлезвиг-Гольштейн, Гамбург і Бремен
(включаючи Бремерхафен, аванпорт Бремена, розташований у 56 км на північ
від нього, вниз за течією ріки Везера).
На сході Німеччини ліквідовано існуючий в НДР адміністративний поділ
на 15 округів, у тому числі Берлін (Східний), що діяв з 1952 року.
Відновлено колишні 5 земель, (як продовження колишніх німецьких традицій
федералізму): Меклнбург - передня Померанія (центр - Шверин), Брандебург
(Потсдам), Саксония-Ангальт, (Магдебург), Саксонія (Дрезден) і Тюрінгія
(Ерфурт). окремих випадках, однак, змінені їхня кордони: деякі
адміністративні райони (крайси) і громади, виходячи з господарської й іншої
доцільності, передані сусіднім землям (див. карту на стор. 14).
III. Політичний устрій
ФРН - країна з однією з найбільш розвинутих у сучасному світі систем
парламентської демократії, що забезпечує громадянам широкі можливості
волевиявлення і реалізації своїх демократичних прав, закріплених
Конституцією. У країні реально забезпечений поділ законодавчої, виконавчої
і судової влади. ФРН - федеративна держава, кожна з 16 земель якої має свою
конституцію, парламент і уряд. Конституція федерації - основний закон ФРН -
прийнятий 23 травня 1949 р. Голова держави - федеральний президент (з 1
липня 1994 р. - Роман Херцог). Федеральний президент представляє країну в
міжнародних відносинах. Уся повнота влади належить федеральному канцлеру.
Верховним законодавчим органом ФРН на рівні федерації є бундестаг
(парламент), що обирається на 4 роки шляхом загальних прямих і таємних
виборів. Половина депутатів обираються в округах по мажоритарній системі, а
інші - по партійним спискам, що виставляються в кожній землі. У бундестазі
можуть бути представлені партії, що набрали на виборах не менше 5 % голосів
виборців по списках чи провідних 3-х депутатів по виборчих округах.
Інтереси земель представляє бундесрат, що забезпечує для них можливість
впливу на законодавчу і виконавчу владу. Кожна земля розташовує в
бундесраті мінімум 3, але не більш 6 голосів (у залежності від чисельності
населення).
Політичні партії і громадські організації: Християнсько-демократичний
союз (ХДС) - утворений у 1945 р., більш 900 тис. членів, спирається на
підтримку католицької церкви. Християнсько-соціальний союз (ХСС) -
утворений у 1945 р., діє тільки на території Баварії, більш 130 тис.
членів, по політичним цілям є споріднений з ХДС. Вільна демократична партія
(Вдп) - ліберальна партія, створена в 1948 р., виражає інтереси середніх і
дрібних підприємців, службовців, чиновників, інтелігенції, частини
селянства і ремісників. Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) -
найчисленніша партія ФРН (близько 940 тис. членів), створена в 1969 р., має
вплив на профспілки й у середовищі робітників. Партія "зелених" - створена
в 1980 р. у результаті злиття організацій і груп, що виступили з позицією
охорони навколишнього середовища (близько 40 тис. членів), її опора -
молодь і студенти. Партія демократичного соціалізму (ПДС) - є наступницею
Соціалістичної єдиної партії Німеччини (СЕПН), число членів більш 100 тис.
чоловік. Націонал-демократична партія (НДП) - створена в 1964 р. шляхом
об'єднання різних неонацистких угруповань, близько 6 тис. членів.
Республіканська партія - утворена в 1983 р. із представників правого
крила ХСС, програмні установки партії спираються на неофашисткую ідеологію,
на чолі стоїть в минулому есесівець.
У Німеччині нараховується близько 700 молодіжних організацій,
об`єднань і груп. Найбільшою і впливовішою профспілковою організацією є
Об'єднання німецьких профспілок (ОНП). Створено в 1949 р. У його склад
входять 16 галузевих профспілок, чисельність - 12 мільйонів чоловік.
IV. Населення
Після об'єднання двох німецьких держав населення країни збільшилося і
склало в 1998 році 82,4 млн чоловік.
Для населення ФРН характерна виняткова однорідність його національного
складу: майже 99 % постійних жителів країни - німці. Національні меншості
складають всього 0,2 % населення країни. Це більш 30 тис. данців, близько
40 тис. циган, що мігрують по всій країні, і 80 тис. голландців. Перед
війною в Німеччині, переважно в містах, жило близько 560 тис. євреїв. Після
установлення фашистського режиму вони емігрували чи були винищені в
концтаборах. Реемиграція була невеликою. Сама назва всього німецького
народу - Teutsch, Deutsch - відбулося від назви племені тевтонів, що жили
колись на півночі країни. По племені ж алеманнів, що жили в далекій давнині
на півдні її, багато романських народів називають німців Allemands.
На початку 16 в. августинський чернець Мартін Лютер перевів на
німецьку мову Біблію і ввів богослужіння німецькою мовою. За основу Лютер
узяв найбільш розповсюджений у країні діалект, що склався в Саксонії. З
цього часу існує єдина літературна німецька мова. Він відноситься до
західногерманської групи індоєвропейських мов. Однак через тривалу
феодальну роздробленість літературна мова не стала єдиною розмовною мовою
німців. Є три групи діалектів: верхньонімецька, середньонімецька і
нижньонімецька. Сильніше всього відрізняється від літературного
нижньонімецький, так званий платдейч. Близький голландській і фламандській
мовам. З часів реформації (16 ст.), склався розподіл німецьких земель на
католицькі (південь і захід) і протестантські (північ і частково південно -
захід). У цілому протестанти (лютерани) переважають: до них відноситься
майже половина всього населення ФРН, католики ж складають 45 %. При цьому
картина в різних районах дуже контрастна: у багатьох північних районах
частка протестантів перевищує 80 %, а на сході Баварії ще різкіше домінують
католики, що складають там до 90 % віруючого населення. Характерна перевага
католиків у сільській місцевості, у дрібних громадах, тоді як у великих
містах переважають протестанти.
До початку 60-х років у країні не відчувалося недостачі трудових
ресурсів. Спочатку їх поповнювали потік переселенців. Однак у середині 60-х
навіть при уповільненні темпів економічного росту стало помітно не
вистачати робочих рук. У цей період починається вербування іноземних
робітників.
Науково-технічна революція викликала істотний перерозподіл по галузях
господарства. У промисловості і будівництві працювала половина всіх
зайнятих. Частка ж їх у сільському господарстві помітно знизилася. Значно
збільшилося число людей, що працюють у сфері обслуговування, у тому числі
помітно виросло число державних службовців. Ріст промисловості і стрімке
розростання сфери обслуговування сприяють усе більшій урбанізації. Близько
90 % населення живе в містах, причому понад 30 % - у великих містах і
агломераціях. Але вже почався процес субурбанізації, ріст пригородів
великих міст, що розповзаються, і агломерацій. Проблеми міст стали дуже
гострими. Агломераційні країни відрізняються великою транспортною
перевантаженістю, шумом і забрудненням навколишнього середовища -
задимленістю, труднощами з постачанням населення чистої питної води, горами
відходів і автомобільних цвинтарів. До транспортних і екологічних проблем
додаються і соціальні: багато районів у ядрах агломерацій перетворюються в
гетто для бідних шарів населення. Найбільші міста - Гамбург, Франкфурт,
Штутгарт зайняли в країні перші місця по масштабах злочинності.
V. Економіка
1. Загальна характеристика
У соціально-економічному і політичному розвитку Німеччини важливу роль
зіграли особливості її економіко- і політико-географічного положення.
Великі вигоди забезпечує місцезнаходження в центрі Європи серед економічно
високорозвинених держав на перетинанні транс'європейських магістралей
широтного і меридиального напрямку. Одна з важливих переваг - приморське
положення Німеччини і близькість до великих портових міст сусідніх країн
(Роттердам, Антверпен і ін.).
Зручне економіко-географічне положення країни сприяло організації на
її території численних центрів, де проводяться широко відомі ярмарки
світового масштабу (Ганновер, Кельн, Франкфурт-на-Майні, Лейпциг та ін.).
По обсягу ВНП (3049,7 млрд. марок у 1993 р.) і промислового
виробництва ФРН займає 1-і місце в Західній Європі і 3-і місце у світі
(після США і Японії). На частку ФРН приходиться близько 7,8% світового ВНП
і 28% ВНП країн ЄС. З часу об'єднання Німеччини спостерігаються тенденції
уповільнення темпів економічного розвитку, що порозумівається кризовою
ситуацією в східних землях. У 1992 р. ВВП зріс на 1,9%, проти 3,1% у 1991
р. Загальний стан і тенденції розвитку на сході і заході країни різні. У
нових федеральних землях виробляється всього 7,7% ВВН країни, більш 60%
підприємств працює неповний робітник день. За останні роки в економіку
колишньої НДР вкладено 600 млрд. марок. У нових землях інтенсивно
проводиться приватизація колишньої держвласності. Незважаючи на труднощі,
викликані об'єднанням Німеччини, економіка ФРН залишається в цілому
стабільною. Високим рівнем розвитку відрізняються металургійна, хімічна,
електротехнічна, машинобудівні галузі, будівельна промисловість. У 1995 р.
вироблено 42,1 млрд. квт./г. електроенергії. Частка ядерної енергетики
складає 11%. Основними енергоносіями є вугілля (33%), нафта, газ. Запаси
родовищ кам'яного вугілля складають близько 20 млрд. т.
ФРН володіє високопродуктивним сільським господарством, на частку
якого приходиться 15% ВНП (з урахуванням частки переробних галузей) і
близько 5% зайнятих. Потреби населення в продуктах харчування покриваються
за рахунок власного виробництва на 90%. Основною галуззю сільського
господарства ФРН є тваринництво (67% загального обсягу реалізованої
сільськогосподарської продукції). Середній рівень споживання м'ясних
продуктів 97 кг. на рік. Середня врожайність зернових у західних землях 62
ц/га, у східних землях - 53,5 ц/га.
Основу транспортної системи ФРН складають федеральні залізниці, що
знаходяться у власності держави. Їхня довжина - 40,9 тис. Км., 16 тис. км.
з них електрифіковані. Обсяг перевезень 103 млрд.т./км., автомобільний парк
- 42,5 млн. машин, з них 35,5 - легкові; автодороги всіх класів - 221 тис.
км., у тому числі швидкісні - 11 тис. км. торговий флот ФРН нараховує 1066
судів загальним тоннажем 5,68 млн.бр.-рег.т. Зовнішньоторговельний оборот
ФРН у 1993 р. досяг 1227 млрд. марок (експорт - 627 млрд. марок, імпорт -
600 млрд.). Основними партнерами є країни ЄС, на їхню частку приходиться
близько 51% обороту. Торгівля з Німеччиною найбільша питома вага в
товарообігу СНД. Складає в експорті 13% і в імпорті 17,2%.
Туристська індустрія приносить ФРН солідний доход. У 1992 р. іноземці,
що відвідали Німеччину, залишили в країні 17,44 млрд. марок.
Фінансове положення країни після об'єднання трохи погіршилося, хоча і
залишається в цілому досить стабільним. Напружене положення в області
фінансів викликало різке збільшення державних витрат, зв'язаних з
необхідністю модернізації господарства колишньої НДР. У 1992 р. на ці цілі
витрачене близько 150 млрд. марок. Внутрішній держ. борг ФРН у 1992 р.
склав 45 млрд. марок. Дефіцит бюджету - 3% від вартості ВНП. Темпи росту
інфляції в 1994 р. - 4,4% (у 1990 - 2,6%). Золоті резерви Федерального
банку - 13 448 млрд. марок (1995 р.). німецька марка - друга за значенням
резервна валюта світу. Її частка у валютних запасах усіх країн складає 19%.
Середня зарплата склала 3950 марок, у східних землях - приблизно вдвічі
менше.
2. Промисловість
Федеративна Республіка Німеччина - країна сучасної високорозвиненої
індустрії. На фабриках і заводах працює її кожен другий житель, зайнятий у
господарстві. Промисловість дає більше половини валового національного
продукту, від неї залежить економічне становище країни. Заводи і фабрики є
у ФРН усюди. Від і великі індустріальні скупчення, такі, як задимлений Рур
чи гігантські верфи і нафтопереробні заводи Гамбургу, і нові підприємства
електроніки і хімії в сільській місцевості, чи, як говорять у ФРН, "на
зеленому лузі".
Символами нової промисловості Німеччини стають срібні корпуси атомних
електростанцій, легкі конструкції заводів електроніки, лабіринти
трубопроводів на майже безлюдних підприємствах нафтопереробки чи
нафтохімії. В даний час основним фактором розвитку і "перетворювачем" стала
науково - технічна революція. Вона виявляється в усьому: у ламанні
промислової структури, в індустріалізації сільського господарства, у
різкому збільшенні витрат на науку й освіту, у рості престижу і
привабливості центрів науково - технічного прогресу. Але процес цей
складний. Науково - технічна революція почалася у ФРН на 10-15 років
пізніше, ніж у США. Пізній старт змушував монополії Західної Німеччини
перебудовуватися швидше і дозволяв використовувати досвід інших країн.
До середини 60-х років розвиток індустрії можна було назвати
"наукозберігаючими", витрати на науку й утворення були невеликі, набір
експортної продукції залишалися більш-менш традиційним: верстати,
електроустаткування, автомашини. Із середини 60-х розвиток індустрії став
більш інтенсивним, відбуваються швидкі зміни в структурі промисловості й
експорту.
Однак не всі області індустрії знаходилися "на хвилі"; енергійно
розвивалися нові і новітні, багато старих переживали кризу і згорталися. У
західній Німеччині 50-х років ще домінував вугільно - металургійний
комплекс і важке машинобудування. Але за 1950-1970 р. у багато разів зросла
нафтопереробка, хімічна промисловість, машинобудування, електротехніка.
Були створені зовсім нові галузі - електроніка, авіаракетна, атомна техніка
й атомна енергетика. Частка нових і новітніх галузей виросла майже вдвічі.
Обличчя німецької індустрії визначає тепер нафтопереробка, електротехніка й
автомобілебудування.
Від цих галузей залежить нині положення ФРН на зовнішніх ринках. На
експорт йде більш 40 % автомобілів, 30 % хімікатів, більш 20 % виробів
електроніки й електротехніки. По вивозу автомобілів і багатьох інших
виробів ФРН займає перше місце у світі.
Науково - технічна революція підсилила концентрацію виробництва:
виживали в конкурентній боротьбі лише найсильніші монополії. Кожен
четвертий робітник і службовець зайнятий на підприємстві, що належить одній
з 25 ведучих монополій ФРН. Чотири концерни - Тиссена, Геша, Круппа і
"Зальцгіттер АГ" - контролюють нині 9/10 обороту чорної металургії. "Велика
четвірка в автомобілебудуванні ("Фольксваген", "Даймлер - Бенц", "Опель" і
"Форд") дає близько 9/10 автомашин. І так в усьому: 15 концернів
універмагів контролюють 1/3 всього обороту торгівлі. Сім монополій харчової
промисловості залишили своїм конкурентам на ринку "міні - частину", рівну 7
%.
Науково - технічна революція змінила багато чого в постачанні ФРН
сировиною, а виходить, у розміщенні промисловості. Імпортні нафта і газ
потіснили місцеве вугілля; замість місцевої руди з рудників Зігерланда чи
"сусідньої" руди французької Латаринлгії почався масовий імпорт більш
якісної заморської руди з Ліберії і Бразилії. Близькість до вугілля Руру
раніш була чи ледве не найважливішим фактором розміщення виробництва.
Сьогодні умови постачання паливом змінилися, вугілля вже не головний вид
палива; уся територія країни пересічена нафтопроводами, ціни на мазут
практично однакові скрізь. Для розвитку промисловості стала важливим
близькість до шляхів доставки сировини і палива ззовні. Індустрія в останні
роки рухалася до моря, назустріч потокам імпортної сировини, і в сільську
місцевість - у пошуках найбільш дешевої робочої сили. На розміщення
промисловості стало створення нових центрів науки й утворення, до яких
тяжіють новітні галузі. Крім стародавніх університетів у Гамбурзі, Кельні,
чи Мюнхені традиційних тихих університетських міст Геттінгена,
Гейдельберга, Тюбінгена з'явилися нові центри утворення: Рурський
університет у Бохумі, університет у Дюссельдорфі, Касселі, Констанці;
виникло трохи науково - дослідницьких центрів - монополій.
Отже, окремі галузі господарства розвивалися нерівномірно; у
результаті маються високорозвинені і райони, що бідують.
Велики змін перетерпіло паливно-енергетичне господарство. Якщо раніш
паливною базою у ФРН слугувало вугілля, то в даний час понад половину
всього палива, що переробляється, складає нафта. Більш ніж на 9/10 - це
імпортна нафта з Алжиру, Саудівської Аравії, Лівії й інших країн. Вона
надходить по нафтопроводах від Роттердама і Вильгельмхафена до Кельна і від
середземноморських портів на південному заході і півдні ФРН. Власний
видобуток складає всього 5 млн. тонн. Більш 70 % нафтопереробки
контролюється американськими й англійськими монополіями. Старий центр
нафтопереробки - Гамбург, а нові виникли у внутрішніх районах - Рейнсько-
Рурському, південному заході й у Баварії. Однак потреби країни все рівно не
задовольняються, тому частина нафтопродуктів ввозиться. Свої джерела газу у
ФРН також невеликі - лише в районі Эсланда на північному заході. Колись
газове господарство базувалося на кам'яному куті, але тепер відбувається
його перебудова на природний газ, а це означає збільшення імпорту. Різко
скоротилася у ФРН видобуток кам'яного вугілля. Вугільний концерн "Рурколе
АГ", у руках якого майже весь видобуток у Руру, працює зі збитком. Досить
стабільним залишається видобуток бурого вугілля. Буре вугілля має надійних
споживачів - електростанції і брикетні фабрики, а головне, це найдешевший
вид палива у ФРН. Основна частина його добувається в чотирьох кар'єрах
Нижньорейнського (Кельнського) басейну. Видобуток ведеться відкритим
способом і цілком механізований.
Кам'яне і буре вугілля - основа електроенергетики Рейнсько-Рурського
району, на який приходиться біля половини всіх потужностей електростанцій.
Лінії електропередач йдуть звідси в усі кінці країни. Тільки в Баварії
працюють гідроелектростанції на альпійських ріках - Інні й інших притоках
Дунаю. Перспективи електроенергетики - у будівництві атомних
електростанцій. Атомна енергетика - типовий приклад галузі, створеної
державою.
Складні в даний час проблеми чорної металургії. Її виробнича база
перебудована: пануючим став киснево-конверторний спосіб плавки сталі.
Виросло виробництво електросталі, йдуть роботи по прямому відновленню
металу з руди. Однак розміщення металургійних заводів в основному в Руру і
Саару при величезному імпорті руди стало маловигідним. Приморські заводи
мають перевагу: вони можуть використовувати і дешеве американське вугілля.
Рур одержує імпортну руду (зі Швеції, Бразилії, Ліберії і Канади) двома
шляхами: головним - по Рейну, другим - по каналу Дортмунд - Емс. Ще
складніше положення сухого району - Саару, що змушений використовувати
лотарінгські руди. Третій район - Зальцгіттер базується на своїй руді. Але
і він уже переключився на більш дешеву і якісну привізну. Єдиний великий
приморський металургійний завод у ФРН - у Бремені, де до "Везерпорту", до
його домен, підходять рудовози. З чорною металургією зв'язані старі,
найбільше металомісткі галузі машинобудування. Виробництво устаткування для
шахт, рудників, для самих же металургійних заводів зосереджене в Руру, тут
же й у Баден-Вюртемберзі роблять верстати. У Зальцгіттері будують вагони,
роблять устаткування для хімічних заводів.
Нові галузі машинобудування, такі як автомобілебудування, у меншому
ступені залежать від центрів металургії. Автомобільною столицею ФРН
називають Вольфсбург - невелике містечко на північному сході країни, де
знаходиться головний завод концерну "Фольксвагенверк". Від гігантського
заводу у Вольфсбурзі відділилося кілька філій - у Ганноверу, Брауншвейгу і
Касселі. Спеціально для експорту за океан був побудований автоскладальний
завод у Едмені. Інший гігант автомобілебудування - "Даймлер-Бенц" виник у
20-х роках у результаті злиття двох фірм. Головний завод концерну
розміщається в Штутгарті, а кілька філій, що роблять і вантажні машини, - у
його пригородах. Дві найбільші фірми автомобілебудування належать
американському капіталу. "Форд" ще до війни обґрунтувався в Кельні, а
"Дженерал моторс" цілком володіє фірмою "А. Опель" із заводами в
Рюссельгеймі (у Франкфурті) і Бохумі. Автомобілебудування нині вже не
процвітаюча галузь. Внутрішній ринок близький до насичення. Утримування
автомобіля обходиться усе дорожче, сильно виросли ціни на бензин. До того
ж, як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках підсилилася конкуренція.
На одному з перших місць у світі знаходиться німецьке суднобудування.
Воно випускає і великі танкери, і контейнеровози, і цілі рибальські
флотилії, і так звані, рейнські суда для внутрішніх шляхів. Головні
судноверфі розташовані в Гамбурзі і Кілеві.
Весь науково-технічний прогрес у промисловості, її переоснащення були
б немислимі без розвитку електротехнічної промисловості, і зокрема,
електроніки. Але ФРН помітно відстає від США по електроніці, а по
радіоелектроніці поступається і Японії. Американський концерн ІБМ володіє
найбільшим в Європі заводом електронно-обчислювальних машин у місті Майнці
і домінує на західнонімецькому ринку, а японські радіоприймачі і телевізори
успішно конкурують з німецькими усередині країни. Традиційні райони
електротехнічної промисловості – південних захід і південь. Тут знаходяться
штаб-квартири найбільших концернів - "Сіменс", "АЕГ - Телефункен" і "Бош",
їх основні науково-промислові центри і головні підприємства. Великими
центрами електротехніки й електроніки є Мюнхен, Нюрнберг, Эрланген.
Франкфурт-на-Майне, Штутгарт. Радіотехнічний концерн "Грундінг" з основними
підприємствами у великих баварських містах виніс свої філії в сільську
місцевість, що зв'язано з використанням дешевої робочої сили, особливо
жіночої.
Світову популярність має хімічна промисловість ФРН. У ній зайнятий
кожен десятий робітник і службовець країни. В останні роки відбулася
серйозна перебудова цієї галузі. Вона виражається в бурхливому розвитку
хімії органічного синтезу, з переключення її з вугільної на нафтову і
газову базу. Це забезпечує швидкий ріст і модернізацію всієї галузі;
основою її експорту стали пластмаси, синтетичні волокна, фармацевтичні
вироби. Зі старих традиційних галузей експортне значення має виробництво
добрив, особливо калійних, по якому ФРН займає перше місце у світі. "Віссю"
хімічної промисловості здавна був Рейн, де розміщувалися основні центри
гігантського концерну "ИГ Фарбеніндустрі", ліквідованого після війни. Тепер
"концерни-спадкоємці" зосередили у своїх руках хімічну промисловість трьох
основних районів по Рейну - Рейнсько-Рурського, Рейнсько-Майнського і
Людвігсхафена-Мангейма. Розвиток хімічного органічного синтезу мало змінив
її географію: до всіх трьох головні центрів прокладені нафтопроводи від
портів. Поблизу кожного з них виникли нафтопереробні заводи. Нафтопереробка
була як би підведена під звичну раніше схему розміщення основних заводів.
Це підсилило забруднення Рейну, збільшило масу відходів, що скидаються в
ріку. Потреба хімічних концернів у великій кількості імпортної сировини, і
насамперед у нафті, необхідність експортувати свою продукцію і, нарешті,
забруднення ними Рейну змушує їх шукати нові варіанти розміщення. Найбільш
вилучений від моря гігантський концерн Басф побудував трохи нових заводів у
портах Нідерландів і Франції.
Легка промисловість ФРН помітно уступає важкій. ФРН змушена ввозити
тканини і взуття у великій кількості. Продукція стародавніх текстильних
районів і центрів навколо Руру (Крефельд, "Бергешис Ланд", Мюнстерланд) і
на півдні (Аугсбург і північний схід Баварії) виявилися під тиском тканин
"з реторти" - з хімічних. І насамперед синтетичних, волокон. Великий вплив
робить і конкуренція імпортних тканин країн "Загального ринку". Взуттєва
промисловість у значній мірі перейшла на штучну шкіру; ринок ФРН наводнює
більш дешеве італійське взуття.
Добре відомі традиційні галузі країни - пивоварство і виноробство. У
ФРН виробляється близько 4000 сортів пива; пивоварні заводики є в багатьох
дрібних містах. ФРН тримає і світовий рекорд по споживанню пива - 150
літрів на душу населення в рік. Пивні погребки і зали - улюблене місце
зустрічей і бесід. Однак третина пива йде на експорт. Рейнські і Мозильські
виноградні вина відомі і за межами країни. Доліну Мозеля зі знаменитими
виноградниками, називають "винною дорогою".
3. Сільське господарство
Розвиток сільського господарства ФРН у післявоєнний період характеризується
переходом до індустріальних методів виробництва, підвищенням інтенсивності
концентрації виробництва і капіталу, формуванням агропромислового
комплексу. Ця галузь забезпечує високий рівень середнього споживання
продовольства при відносно низькій частці витрат на нього в структурі
витрат населення. Природні умови для сільського господарства сприятливі на
більшій частині ФРН. Близько 1/3 її лежить на Північно-Німецькій низовині,
майже 1/6 займають невисокі Середньонімецькі гори з м'якими формами
рельєфу. Клімат ФРН - перехідний від океанічного до континентального -
дозволяє скрізь вирощувати сільськогосподарські культури помірного поясу.
Ґрунти в основному середньої родючості. Але на оброблюваних землях вони
набагато краще природних через постійне внесення добрив. Індустріалізація
аграрного виробництва особливо інтенсивно проводилася в 50-60-і роки, була
підготовлена активною інвестиційною політикою і перетворила сільське
господарство в дуже капіталомістку галузь економіки. Сільське господарство
ФРН відрізняється високою насиченістю технікою. З початку 80-х років у
сільському господарстві підсилюється дія інтенсивних факторів, що відбиває
загальну тенденцію до переходу економіки до ресурсозбережуючого напрямку
технічного прогресу.
Для аграрного ладу ФРН характерна перевага капіталістичної (грошової)
оренди землі і капіталістичного землеволодіння. Однією з характерних рис
розвитку сільського господарства ФРН в останні десятиліття є його
концентрація, витиснення дрібного виробника.
У структурі сільського господарства ведуче місце належить
тваринництву: на його частку приходиться близько 1/3 вартості продукції
цієї галузі. ФРН має значне поголів'я свиней і великої рогатої худоби.
Найбільші доходи дає молочне господарство, потім м'ясне. В усіх районах
тваринництво сполучається з рослинництвом, що значною мірою обслуговує
його. Рілля займає ледве більш 1/3 земельних угідь ФРН. Однак завдяки
високій врожайності сільськогосподарських культур збори значні. Серед
зернових виділяються пшениця (її збирають тепер утроє більше, ніж на
початку 50-х рр.) і жито, а також ячмінь і овес, що використовуються як
корми. Ячмінь йде на готування пива, особливо в Баварії (для цієї мети там
вирощують також хміль). Майже скрізь вирощують картоплю, у багатьох районах
- цукровий буряк, що зв'язана в сівозміні з пшеницею і ячменем. Незважаючи
на значний розвиток, сільське господарство ФРН не цілком задовольняє
потреби країни. Приходиться імпортувати частину пшениці і жирів, багато
продовольчих товарів, велику частину вовни й іншої сировини.
Агропромисловий комплекс займає важливе місце в західнонімецькій економіці:
у ньому зосереджено 1/5 самодіяльного населення країни, причому аж до 80-х
років йшов активний перелив трудових ресурсів із сільськогосподарської
сфери в АПК. Державні органи беруть на себе рішення питань по зміні
аграрної структури, кредитуванню і фінансуванню сільського господарства,
регулюванню ринків сільськогосподарської продукції.
VII. Транспорт
ФРН відрізняється високим розвитком усіх видів транспорту. Країна
тримає першість серед країн Європи по довжині автострад, по розвитку
річкового транспорту; по густоті мережі залізниць (128 км. на 1000 кв. км.)
вона уступає лише Бельгії. Усі види транспорту в основному сучасні по
технічному рівні: автобани вважаються кращими в Європі, основні напрямки
залізниць електрифіковані, річковий транспорт перебудований в останні роки,
а ріки "каналізовані", у приморських містах будуються приморські порти.
Країна покрилася густою мережею авіаційних ліній; аеропорт у Франкфурті-на-
Майні уступає тільки Лондонському і Паризькому.
Особливо велику роль грає автомобіль у пасажирських перевезеннях.
Мережа автострад доповнюється густою мережею гарних федеральних доріг. ФРН
тримає сумний рекорд у Європі по транспортних жертвах. Але розширення
мережі автострад вимагають нових мільярдних капіталовкладень.
Центральне положення країни в західній Європі обумовлює міжнародне
значення багатьох шляхів, що проходять через її територію. В останні роки
мережа залізниць усередині держави скорочується, зате збільшується частка
електрифікованих доріг, швидкості руху ростуть. Залізниці, що належать
державі, відносяться до збиткових підприємств. Основна причина цього -
пільги на перевезення масових вантажів для великих монополій. Їх не може
перекрити навіть велика дорожнеча пасажирських поїздок.
ФРН має розгалужену мережу річкових шляхів; вона складає 4400 км. Це Рейн
із припливами Мозелем, Майном і Неккаром, Везер, нижній плин Ельби, і,
нарешті, на півдні - Дунай. Річкова мережа доповнена каналами, поліпшена
зарегулюванням деяких рік. "Каналізування" Неккара відкрило для річкового
флоту Південь ФРН, "каналізування" Мозеля - прямий шлях у Францію. Річковий
флот ФРН перебудований технічно: 9/10 судів самохідні чи штовхаючі
буксирами.
Усі внутрішні шляхи (залізниці, автостради, трубопроводи)
сконцентровані в долині Рейну - найважливішої транспортної вісі країни, що
перетинає її з півдня на північ. Про масштаби роботи річкового флоту на
цьому головному напрямку говорить той факт, що через Еммеріх, що
розташовується на кордоні з Нідерландами, проходить за рік майже стільки ж
вантажів, скільки приймають і відвантажують усі морські порти країни.
Для морського флоту ФРН, що обслуговує величезні зовнішні перевезення,
характерний досить швидкий розвиток, а тому - гарна технічна оснащеність.
Поступово міняються і порти. Вони повинні стати доступними для великих
судів, зокрема, для супертанкерів, має достатні глибини, гарну систему
зв'язку з хінтерландом. Однак на всім узбережжі ФРН, крім "нафтового"
Вильгельмхафена, немає портів, здатних приймати суда водотоннажністю 100
млн. т. Головні порти країни - Гамбург, вантажообіг якого понад 50 млн. т.,
і Бремен - Бремерхафен, що має вантажообіг близько 26 млн. т., - лежать в
естуаріях рік Ельби і Везера. Вони здатні приймати лише суда малого
тоннажу. Зараз ведуться поглиблені роботи, побудований канал "Північ-
Південь", що зв'язує Гамбурзький порт із системою внутрішніх водяних
шляхів, створені спеціальні причали для контейнерних вантажів.
VIII. Екологічні проблеми
З великих європейських країн ФРН найгустозаселеніша, найурбанізованіша
і найіндустріальніша. Тому ясно, що тиск на навколишнє середовище тут
максимальний, а вузол екологічних проблем складніший, ніж в інших країнах.
Одні автостради і місця паркування ("бетонована земля") займають велику
площу, чи уся забудована житловими будинками (близько 4 тис. км - тільки в
"старих землях").
Населення ФРН відноситься до "золотого мільярда" високорозвинених
країн, і середній німець споживає незрівнянно більше, ніж житель країн, що
розвиваються: енергії в 20 разів більше індуса, сталі в 100 разів більше
філіпинця, алюмінію в 15 разів більше жителя Аргентини. І все це на дуже
обмеженій території.
На цій порівняно невеликій площі зосереджений винятково могутній і
концентрований потенціал найзабруднюючих галузей: вуглевидобутку, чорної
металургії, великій хімії. На території ФРН 19 діючих АЕС. У містах
вихлопні гази автотранспорту дають більший відсоток усього забруднення.
Не дивно те, що ФРН була однією із найзабрудненіших країн світу в 60 -
70х рр. Рейн називали "стічною канавою Європи", а кислотні дощі зробили
хворими близько 40% лісів країни. У НДР положення було ще складніше -
більше 70% енергії тут вироблялося з бурого вугілля - найбруднішого виду
палива.
У 1994 році провели ретельне дослідження 105 міст країни по
найважливіших екологічних показниках (повітря, вода, шум, ризик для
здоров'я людей). Останні місця по сумі показників зайняли великі міста:
Штутгарт - 78-те, Берлін - 79-те, Мангейм - 80-те, Кельн - 84-те,
Дюссельдорф-97-те. Найбільша пляма забруднених міст проглядається на карті
в Рейнсько-Рурському районі. А лідирувало по чистоті навколишнього
середовища маленьке містечко на південному заході ФРН у красивому лісистому
гірському масиві Шварцвальд.
Але до 90-их рр. багато чого змінилося на краще. Під тиском "зелених"
були прийняті дуже серйозні міри для екологічного оздоровлення країни.
На охорону навколишнього середовища витрачаються величезні кошти - 40
млрд. марок у рік. По частці у ВСП це дорівнює 1,75%, набагато більше, ніж
у США (1,3%) чи в "зразковій" Японії (не набагато більше 1%).
У 1986р., відразу після чорнобильської катастрофи, було створене
Міністерство навколишнього середовища.
Найбільші монопольні індустрії ("Байер" і ін.) налагодили масове
виробництво очисного устаткування, і ця сфера стала найдинамічнішою у всій
індустрії ФРН (тут зайнято більш 600 тис. чоловік; а в 2000 році буде
приблизно 1 млн. чоловік).
ФРН стала найбільшим у світі експортером очисного устаткування - її
частка досягла 21% (США - 16%, Японія - 13%).
Витрати принесли свої плоди: очистився Рейн - у ньому можна ловити
рибу, перестав нависати смог над вугільно-металургійним Руром, чистіше
стало повітря в інших містах. По деяких важливих показниках ФРН стала
лідером - так, по вторинному використанню сировини вона досягла рекордних
результатів.
Іноземцю можуть показатися надмірними екологічні "строгості"
повсякденного життя німців - так, склотару вони строго скидають у кілька
контейнерів: зелені пляшки - в один особливий, світлі в інший і т.д., і до
цього вже звикли усі.
ФРН ставить перед собою задачу не утриматися на досягнутому рівні, а
поліпшити справу в найближчі роки. Так, до 2005 року передбачається
зменшити викиди з 32% на 20% відносно 1987 року, і в енергетиці це уже
відбувається. А це внесок в оздоровлення всієї екологічної обстановки в
Центральній і Східній Європі. Адже "експортне" забруднення з ФРН доходить
навіть до Білорусії, України, Росії.
IX. ФРН у новому сторіччі
У зв'язку з економічним і сприятливим географічним розташуванням у
центрі Європи, Німеччина є однією із найдинамічніших по розвитку серед
Європейських держав, що дозволяє відігравати основну роль у Європейському
Співтоваристві. Незважаючи на те, що останнім часом спостерігається
витиснення Німеччини новими індустріальними країнами південно-східної Азії
і Японією, швидше за все й у 21 столітті Німеччина збереже лідируючі
позиції на світовому ринку, як визнаний постачальник високоякісної
продукції.
[pic]
Список використаної літератури:
1. "ФРН після об'єднання", - С.Б. Лаврів
2. "Об'єднана Німеччина: політико-, экономіко- і соціально-географічні
аспекти", -С.Н. Раковський
3. "Економічна географія", - И.А. Родіонова, Т.М. Бунакова, М. 2001
|
