Жизнь и творчество Рэя Бредбери (Життя і творчий шлях Рея Бредбері)

Львівський Національний Університет ім. Івана Франка

Реферат з історії світової літератури

на тему:

Життя і творчий шлях Рея Бредбері

Виконала:

Студентка ФФП- 11с

Техова А.Е.

Перевірила:

Асистент кафедри світової літератури

Тарасюк Я.П.

2001 р.

План.

І. Біографія Рея Дугласа Бредбері.

ІІ. Передумови творчості

ІІІ. Загальний огляд творчості.

Список використаної літератури.

1. Рей Бредбері «Марсіанські хроніки».

К.: «Дніпро»,1988 р.

2. «Фантастика Рея Бредбери»

М.: «Знание», 1963 г.

3. Рэй Бредбери (Серия научной фантастики)

Кишинев: «Штиинца», 1985 г.

4. Рэй Брэдбери «В дни вечной весны»

М.: «Известия», 1982 г.

5. Рэй Брэдбери «О скитаньях вечных и о Земле»

М.: «Правда», 1987 г.

6. Сайт офіційного фан-клубу Рея Бредбері: www.bradbury.nm.ru

7. Бредбері Рей “Найкращий із часів”

К.: “Молодь”, 1987р.

8. Бредбері Рей Дуглас “451є за Фаренгейтом”

К.: “Веселка”, 1985 р.

Біографія Рея Дугласа Бредбері.

Народився 22 серпня 1920 року в шпиталі на вулиці Сент-Джеймс-стріт 11, в

місті Уокіган, штат Ілінойс. Повне ім*я - Реймонд Дуглас (друге ім*я на

честь знаменитого актора Дугласа Фербенкса). Дід та прадід Рея, нащадки

першопоселенців - англійців, прибувших до Америки в 1630 році, в кінці 19

сторіччя видавали дві ілінойські газети: (в провінції це визначене

положення в суспільстві і відомість). Батько - Леонард Сполдінг Бредбері.

Мати - Марі Естер Моберг, шведка за походженням.

З раннього дитинства Рей ріс в атмосфері великої, дружної сім*ї. Саме

завдяки цьому був написаний роман «Кульбабове вино» і пов*язаний з ним

спільними героями цикл оповідань. Взагалі з дитинства Бредбері багато що

перейшло в літературу, велика кількість його творів присвячена родичам.

Наприклад, книга «Ліки від меланхолії» присвячена батьку, а збірник віршів

"Коли слони останній раз в подвір*ї квітли" він наділив такою присвятою:

“Ця книга - в пам*ять моеї бабці Мінні Девіс Бредбері, і мого дідуся

Семюела Хінкстона Бредбері, і мого брата Семюела, і сестри Елізабет. Всі

вони давно померли, але я і зараз їх пам*ятаю”. Часто він вставляє їх імена

в свої оповідання. Спогадами про родину також навіяні оповідання з циклу

про чарівне сімейство(реально існуючий дядько Ейнар).

Сім*я Бредбері за дитинство і юність Рея кілька разів переїзджала. В кінці

кінців вона облаштовується в Лос-Анджелесі, але остаточно Уокіган не

покидає. Бредбері гарно вчиться в школі, але грошей на подальшу освіту

немає. Колись пізніше він напише ессе, про те, як він вчився в бібліотеках…

В біографіях Бредбері написано: освіта середня, з 1943 року – професійний

письменник.

Рей працює продавцем газет, а вільний час присвячує самовдосконаленню. Він

стає членом “Ліги наукових фантастів”.

В 1942 році вже починає жити на “письменницькі” гроші. 1947 рік стає

переламним в житті Бредбері – він одружується на продавщиці з книжкового

магазину – Меггі Маклюр.

Але напевне піком життя Рея стають 50-53 роки, коли два його твори –

“Марсіанські хроніки” і “451є за Фаренгейтом” виходять в друк. Починається

інше життя – тридцятитрьохрічний Рей Дуглас Бредбері стає всесвітньо

відомим.

Можна хіба що додати, що зараз Бредбері живе в Лос-Анджелесі, і в свої 81

досі боїться літаків і машин. Доктор литератури коледжа Уітье (

Каліфорнія). Досі плідно працює і далі дивує світ талантом, дитячою душею,

правдивістю…

Передумови творчості.

“Жюль Верн був моїм батьком. Уелс – мудрим дядьком. Едгар Алан По доводився

мені двоюрідним братом, він як кажан вічно мешкав в нас на темному горищі.

Флеш Гордон та Бак Роджерс – мої брати і товариші. Ось і вся моя рідня.

Ще добавлю, що моєю матір*ю, скорше за все, була Мері Уоллстонкрафт Шеллі,

авторка “Франкенштейна”.

Рей Бредбері.

Магія книги захопила Рея з різдва 1925 р., коли тітка подарувала йому

фантастичний комікс “Жив-був якось”. Потім вона прочитала хлопчині книжки

Л. Френка Баума про чарівну країну Оз, а матір познайомила з оповіданнями

Едгара По. Потім прийшла черга Едгара Райса Берроуза з його захоплюючими

романами про пригоди Тарзана в джунглях. А світ наукової фантастики

відкривається Рею в 1928 р., коли йому в руки потрапляє перший випуск

журнала Хьюго Гернсбека “Дивовижні історії” і він з захопленням читає

оповідання “Світ гігантських мурах”. З цього моменту його уява стає

заручницею “країни фантазії”…

Смерть вперше вражає Рея в 1926 р. Вмирає дідусь, потім малень-ка сестричка

Елізабет. В подальшому смерть стає однією з про-відних тем письменника.

«Смерть, - признається Бредбері, - це мій постійний бій. Я вступаю з нею в

бійку в кожному моєму новому оповіданні, повісті, п*єсі… Смерть! Я буду

змагатися з нею моїми творами, моїми книгами, моїми дітьми, які можливо

залишаться після мене».

Бредбері є одним з тих письменників, які в своїй фантастиці намагаються

спиратися на деякі вже розроблені технічні новинки. В молододості його

цікавили різноманітні виставки технічних новинок. Взагалі фантастика Рея

Дугласа в усьому є інтелектуальною, іноді навіть здається розпланованою. Це

твори високоосвіченої людини, яка цікавиться всім. Не дивно, адже судячи з

біографій, письменник ніколи не шкодував сил і часу на духовне…

В одному з інтерв*ю на питання: «В якому віці ви почали писати?» - йде

відповідь: «В 12 років. Я не міг купити продовження «Марсіанського воїна»

Едгара Берроуза, адже ми були бідною сім*єю… і тоді я написав свою власну

версію». Так почалася літературна кар*єра однлго з найвидатніших

письменників ХХ століття…

Загальний огляд творчості.

Ранні (в основному, "страшні") оповідання Бредбері склали збірник "Темний

карнавал"(1947), частина їх увішла в збірник "Жовтнева країна" (1955).

Контрастом похмурим новелам, серед котрих виділяються: "Вітер", "Карлик",

"Коса", "Маленький вбивця", "Вогнений стовп", "Урочна година",

"Електростанція", служать світлі оповідання з цикла про чарівне сімейство:

"Дядько Эйнар”, "Квітневі чари", "Повернення додому". До теми інфернального

Зла (зображується в поэтичному образі "людей осені"), протистояти якому

можуть лише знання і невинний дитячий сміх, Бредбері повернувся в одній з

кращих своїх книг, похмурій "карнавальній" феєрії "Щось страшне

насувається". Дія її розвивається в заштатному американському містечку,

куди прибуває зловіщий власник "смертельніх атракціонів" зі своєю свитою;

ім*я власника - Dark (Темрява) - не залишає сумнівів в намірах останнього;

а проти Зла виступають улюблені герої Бредбері - підлітки і батько одного з

них, міський бібліотекар.

Всесвітня слава прийшла до Бредбері після публікації збірників, пов*язаних

між собою новел про завоювання Марса, "Марсіанські хроніки". Умовна форма

хронік ніяк не зв*язує фантазію автора (як і останні наукові дані про

Марс), ведучого поетичну розповідь про руйнацію двох культур , почавшуся з

ксенофобії та взаємного нерозуміння; про трагічну загибель мешканців Марса

в результаті занесеної землянами епідемії ; про "першопрохідницьку"

діяльність зневажливих до чужої культури американців; про загибель в

результаті атомної війни залишенної їми на Землі цивілізації; про новий

старт цієї цивілізації на пустій планеті-сусідці. Велика кількість новел

цикла - наприклад, "Буде ласкавий дощ", в якій лаконічно показаний ідіотизм

технологічної цивілізації у відсутстність тих, хто її створив, - стали

класикою НФ. Особливий інтерес викликають новела "Ешер 2" і оповідання

“Вигнанники”; в них автор встає на захист літератури, мистецтва, фантазії,

дива, над якими занесений цензорський ніж раціоналіста. До "марсианського"

циклу відносяться також окремі оповідання: "Бетономішалка", "Були вони

смуглі і золотоокі", "Суничне віконечко", "Синя пляшка", "Посмішка" .

Іншою значною книгою Бредбері став роман-антиутопія "451є по

Фаренгейту”. Тема захисту культури від американського прагматизму доведена

в романі, побудованому на класичних прикладах Замятіна , О.Хакслі и

Д.Оруелла, до логичного кошмару: в світі майбутнього пожежні-карателі

спалюють книги, визнані шкідливими всі до одної и замінені в побуті

"говорячими стінами" . Фіналом світу, спалюючого Книгу, стає ядерна війна,

а вцілілі в лісах дисиденты-вигнанники ("люди-книги") зберігають догораючу

свічу знання, вывчив всі заборонені книги напам*ять. Цій же темі присвячене

оповідання "Фенікс".

Однак талант Бредбері-письменника з найбільшою силою проявляється в

жанрі новели; сотні написаних їм оповідань включені в такі збірники:

"Людина в картинках", "Золоті яблука Сонця", "Ліки від меланхолії", "Р -

значить ракета", "Машини щастя", "Найкраще у Бредбері", "К - значить

космос", "Я співаю тіло електричне", "Запівніч", "Духі назавжди", "Казки

про динозаврів", "Тойнбі", "Класичні історії" та “ Класичні історії 2".

Багато оповідань присвячені дітям; Бредбері не ідеалізує їх, а

намагається показати обидві їх сторони, добру и злу. В класичному

оповіданні "Вельд” діти є маленькими потворами, які не зупиняться перед

вбивством батьків заради можливості і далі дивитися в "телеящик"

майбутього. Дитяча жорстокість проявляється також в оповіданнях "Дитячий

майданчик” та "Все літо в один день"); в останньому - як і в оповіданні

"Нескінчений дощ" – події розгортаються на вічно дощовій Венері. Навпаки,

віра в дітей, любов и гуманізм пронизують інші оповідання- "Канікули",

"Берег на заході, "Здраствуй і прощавай", "Хлопчик-невидимка", "Ракета”,

"Подарунок”, "Про тіло електричне я співаю". Парадоксальній долі малюка зі

світу інших вимірів присвячене оповідання "Дитина завтра”. Дітям присвячені

також ліричні мініатюри - "Озеро" і "Подарунок" .

В багатьох оповіданнях Бредбері виглядає пристрастним "космістом",

зоряним романтиком, який сприймає сунущу космичну експансію людства скорше

як поетичний символ (біблійний Новий Прихід або перейнятий з американської

історії Фронтир). Пафосом першопрохідництва проникнені оповідання: "Ікар

Монгольф*е Райт", "Кінець початкової пори", "Космонавт", "Золоті яблука

Сонця". Разом з тим освоєння космосу може закінчитись драматично.

Звичайний метеорит перериває життя героєв "Калейдоскопа" ; в оповіданні

"Тут можуть водитися тигри" "жива" планета має оборонятись від апетитів

землян; на далеких планетах їх також можуть підстерігати автоматичне

"Мертве місто" і чужа кривава історія , - "Сплячий в Армагедоні".

В гострому памфлеті "Вітер з Геттисберга" вбивця здійснює замах на

робота - копію Авраама Лінкольна ; а в "Пішоході" людину арештовують

тільки за те, що він вздумав вночі прогулятися пішки. Подорожам в часі

присвячені: класичне оповідання "И грянув грім" герой якого, роздусив

метелика в доісторичному минулому, трагічно і невідворотньо змінив власне

теперішнє; "Про скитання вічні і про Землю": американський письменник

початку століття Томас Вулф за мить до смерті перенесений в майбутнє, де

йому немає рівних. Неможливість торгувати чудом, "відкритість" його тільки

для бессрібників розуміють герої "Диковинного дива". Одна з найбільш

трагичних новел Бредбері - "Ревун", в якій останній залишившийся в океані

викопний ящер пливе на зов маяка, бачачи в ньму раптово знайденного родича…

Талант Рея Бредбері незвичайний і багатогранний. В кожному з його

героїв він сам - немолода вже людина з душею дитини…