рефераты
рефераты
Главная
Зоология
Инвестиции
Иностранные языки
Информатика
Искусство и культура
Исторические личности
История
Кибернетика
Коммуникации и связь
Косметология
Криминалистика
Криминология
Криптология
Кулинария
Культурология
Литература
Литература зарубежная
Литература русская
Логика
Военная кафедра
Банковское дело
Биржевое дело
Ботаника и сельское хозяйство
Бухгалтерский учет и аудит
Валютные отношения
Ветеринария
География
Геодезия
Геология
Геополитика
Государство и право
Гражданское право и процесс
Делопроизводство

Дипломная работа: Економічна ефективність птахівництва


Дипломная работа: Економічна ефективність птахівництва

Зміст

Вступ

Розділ 1. Науков основи економічної ефективності птахівництва

1.1      Суть економічної ефективності виробництва в галузі птахівництва

1.2      Показники економічної ефективності виробництва продукції та методика їх визначення

Розділ 2. Стан та економічна ефективність виробництва продукції птахівництва

2.1      Природно-економічні умови розвитку птахівництва

2.2      Динаміка поголів'я птиці, її продуктивності та виробництва продукції

2.3      Економічна ефективність виробництва продукції птахівництва

Розділ 3. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва продукції птахівництва

3.1      Зміцнення і розвиток кормової бази

3.2      Інтенсифікація птахівництва

3.3      Поглиблення спеціалізації, концентрації та інтеграції в птахівництві

3.4      Впровадження ринкових відносин у птахівництві

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури


Вступ

Птахівництво - одна з важливих галузей сільського господарства, яка забезпечує населення цінними продуктами харчування. Яйця, м'ясо молодняку дорослої птиці курей, качок, гусей, індиків, а також такі продукти переробки, як яєчний порошок, меланж, паштет із печінки, супові набори, субпродукти, консерви — ось далеко неповний перелік продукції, яку дає птахівництво.

Яйце містить всі необхідні для організму поживні речовини: повноцінні білки, які мають всі незамінні амінокислоти. Вітаміни, сполуки заліза, фосфору, кальцію та ін. Яєчний порошок і меланж широко використовується в хлібопекарній, кондитерській, виноробній, а також в текстильній і інших галузях промисловості.

М'ясо індиків по вмісту білку (24,7%) перевищує всі види м'яса тварин і птиці, а м'ясо курей по цьому показнику (18,5%) займає третє місце після м'яса індиків та яловичини. М'ясо качок і гусей містить великий процент жиру калорійніше м'яса всіх видів сільськогосподарських тварин і птиці.

Цінними дієтичними якостями володіє м'ясо молодняку бройлерів, багате на легкозасвоювані білки, вітаміни та мікроелементи.

Вихід м'яса від живої маси птиці складає 80% і більше, їстівних частин - 70%, а у свиней, великої рогатої худоби і овець відповідно 60, 44 40%.

Важливе народногосподарське значення має побічна продукція птахівництва - перо, пух, послід.

Перо і пух застосовуються для виготовлення подушок, ковдр, галантерейних виробів. Пташиний послід - цінне добриво і сировина для виготовлення сечової кислоти. Відходи птахівництва, які отримують про забо птиці, відходи інкубації падіж птиці переробляють в цінне кормове борошно, яке додають в комбікорми.

Птиця має добру відтворювальну здатність, характеризується високою продуктивністю і скоро спілістю. Від однієї курки м'ясних видів птиці при кругло річному комплектуванні стада в середньому за рік можна отримати 140-159,9 кг м'яса.

Біологічні особливості птиці дозволяють при інтенсивних методах вирощування і утримання організувати виробництво продукції на крупних спеціалізованих підприємствах і в об'єднаннях рівномірно на протязі року. Завдяки інтенсивному росту, високій продуктивності затрати кормів на одиницю приросту живої маси птиці, особливо бройлерів, у 2-3 рази менші, чим при виробництві свинини і яловичини.

Короткий період виробництва забезпечує швидку оборотність оборотних засобів і підвищення рентабельності птахівничих підприємств. Високий рівень механізації і автоматизації виробничих процесів сприяє неухильному росту продуктивності праці.

Проте, останнім часом, а саме з 1991 року обсяги виробництва продукції птахівництва почали зменшуватись. Так, наприклад, виробництво яєць на душу населення у 1990 році становило 313 штук, у 1995 році вже лише 182,5 штук, але у 2005 роц спостерігаємо певне зростання яке становило — 205 штук. Те ж саме стосується виробництва м'яса птиці. Крім цього, більшість птахофабрик стали збитковими, а деякі взагалі збанкрутіли. Причини цих змін можна виділити і об'єктивн суб'єктивні. У зв'язку із зміною економічного ладу в країні відбулося багато змін, внаслідок чого порушились зв'язки, з'явився диспаритет цін на промислову сільськогосподарську продукцію, подорожчання кормів, зниження платоспроможності населення та багато інших факторів, які внаслідок їх комплексної дії зумовили занепад птахівництва, поряд із занепадом інших галузей сільського господарства. Також далася взнаки неспроможність більшост керівників господарств ефективно організувати виробництво в нових економічних умовах.

Тому першочерговими завданнями. Які стоять перед галуззю птахівництва є нарощування обсягів виробництва продукції, а також забезпечення ефективності цього виробництва.

Основна мета роботи - оцінити економічну ефективність виробництва продукції птахівництва за останні роки, а також виявити напрями її підвищення у майбутньому.

Об'єктом дослідження буде Акціонерне товариство "Кожухівське".


Розділ 1. Наукові основи економічної ефективност птахівництва

1.1 Суть економічної ефективності виробництва в галузі птахівництва

Як відомо, на Україні протягом останніх років відбулося значне зниження обсягів виробництва продукції птахівництва - яєць та м'яса птиці. Вирішення проблеми забезпечення населення продукцією птахівництва залежить від розвитку галузі зростання її ефективності.

Ефективність виробництва - складна економічна категорія, в якій відображується дія об'єктивних економічних законів і висвітлюється одна з сторін суспільного виробництва - результативність. Вона є формою виразу мети виробництва. Необхідно розрізняти поняття "ефект" і "економічна ефективність". Ефект - це наслідок, результат виробництва в цілому або проведення тих чи інших заходів у галузі. Наприклад, ефект від поліпшення годівлі птиці - приріст її продуктивності. Але ефект не показує, вигідна певна справа чи ні. Тому за ефектом не можна судити про доцільність діяльності. Потрібно зіставити ефект із витратами на його одержання й визначити, якою ціною він досягнутий. Саме про це свідчить економічна ефективність.

Економічна ефективність показує кінцевий корисний результат від застосування всіх виробничих ресурсів і визначається порівнянням одержаних результатів і витрат виробничих ресурсів. Ефективність виробництва узагальнюючою економічною категорією, якісна ознака якої відображується у високій результативності використання засобів виробництва і праці. У птахівництві - це одержання максимального обсягу продукції від 1 гол. птиці з найменшими витратами засобів і праці. Отже, економічна ефективність галузі птахівництва означа одержання максимальної кількості продукції від 1 голови птиці при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції.

Підвищення ефективності виробництва означає, що на кожну одиницю витрат і застосованих ресурсів одержують більше продукції і доходу. А це ма велике значення як для кожного окремого підприємства, так і для всього народного господарства та населення.

По-перше, чим менше праці ресурсів витрачається на одиницю продукції, тим більше її можна одержати при тих же витратах, і як наслідок продукція буде дешевшою. Тобто підвищення ефективності сприяє збільшенню виробництва продукції птахівництва і повнішому задоволенню потреб населення.

По-друге, ефективність виробництва безпосередньо впливає на рівень роздрібних цін на продукти харчування і товари широкого вжитку, сировиною для виготовлення яких є побічна продукція птахівництва. Підвищення ефективності й зниження собівартості створюють умови для зниження роздрібних цін на ринку.

По-третє, підвищення ефективності виробництва впливає на збільшення доходів та рентабельності підприємств. Чим більше вони виробляють продають продукції, тим вищі їх доходи, тим більше засобів вони можуть виділити для розвитку виробництва, підвищення оплати праці та поліпшення соціальних умов. Це надзвичайно важливо в умовах вільного підприємництва, які передбачають розвиток підприємств в основному за рахунок результатів власної діяльності.

Особливого значення набуває підвищення економічної ефективност виробництва в умовах ринкових відносин, коли кінцева оцінка діяльност підприємства здійснюється на ринку відповідного товару, бо в умовах конкуренц виграє той товаровиробник, який має нижчу собівартість продукції та високу якість.

Мірилом, або оцінкою, виробництва є критерій економічно ефективності. Ця ознака пов'язана із збільшенням виробництва споживчих вартостей на основі раціонального використання виробничих ресурсів і підвищення продуктивності праці. Оскільки споживання - кінцева мета виробництва, то лише на цій стадії видно, як ведеться виробництво й наскільки воно доцільне. Споживання ж здійснюється за рахунок національного доходу. Отже, вихідним критерієм економічної ефективності виробництва є обсяг національного доходу, максимізація його розміру при найменших витратах засобів і праці. Найголовніше уявлення про нього дає обсяг національного доходу з розрахунку на душу населення. Цей показник виступає критерієм економічної ефективності всього народного господарства.

Основний критерій економічної ефективності застосовується на всіх рівнях — на підприємствах, у галузях, у народному господарстві в цілому орієнтиром при виборі найбільш раціональних варіантів використання ресурсів. В окремих галузях цей критерій набуває конкретної форми. У галузі птахівництва ним є збільшення виробництва чистої продукції при найменших витратах засобів праці на основі раціонального використання матеріальних і трудових ресурсів. Кінцевим ефектом тут є обсяг волової продукції без споживчих засобів виробництва (амортизаційних відрахувань, вартості кормів тощо).

Отже, економічна ефективність птахівництва проявляється у збільшенні виробництва птахівничої продукції і сировини для промисловості в необхідному асортименті та належної якості на душу населення. Однак необхідно не тільки збільшувати обсяг виробництва продукції птахівництва відповідно до зростаючих потреб, а й систематично підвищувати продуктивність праці, знижувати витрати на виробництво кожної одиниці продукції. З цією метою визначають економічну ефективність виробництва окремих видів продукції птахівництва - яєць та м'яса птиці.

У галузі птахівництва, як і в усьому сільському господарстві, економічну ефективність потрібно розглядати в органічному зв'язку з досягненням соціального ефекту: поліпшення умов праці, соціально-культурного обслуговування на селі, підвищення оплати праці, тощо. При цьому також велике значення ма збереження навколишнього середовища, дотримання рівноваги в природі і т. ін.


1.2 Показники економічної ефективност виробництва продукції птахівництва та методика їх визначення

Щоб обґрунтувати напрями та виявити резерви підвищення ефективності виробництва продукції птахівництва, необхідно здійснити оцінку різних явищ, що відбуваються в цій галузі. Для цього потрібні конкретн показники, що відображують вплив різних факторів на процес виробництва. За допомогою системи цих показників можна провести комплексний аналіз і зробити правильні висновки щодо напрямів та резервів підвищення економічно ефективності виробництва.

Для оцінки економічної ефективності виробництва використовують натуральні і вартісні показники. Натуральні самі по собі ще не вказують на рівень економічної ефективності виробництва, але є вихідними для вимірювання. Адже такий показник, як продуктивність птиці, повною мірою характеризує ступінь ефекту, одержаного в процесі виробництва, і відображу лише один бік досягнутої ефективності. Для визначення економічної ефективност необхідно знати розмір виробничих витрат, які забезпечили одержання наявно продуктивності птиці, бо один і той самий рівень продуктивності може бути досягнутий при різних витратах або при рівновеликих витратах досягається різна продуктивність птиці. Для одержання порівняльних величин витрат і результатів обсяг виробленої продукції обчислюють у вартісному виразі.

В умовах ринкових відносин зростає роль вартісних показників, як повніше враховують розвиток товарного обігу, сприяють зміцненню економічних зв'язків та госпрозрахунку.

Для визначення економічної ефективності виробництва необхідно насамперед одержаний результат (ефект) порівняти з виробничими витратами або ресурсами, що його створили. У процесі виробництва використовуються засоби виробництва, робоча сила, а функціонування цих ресурсів пов'язане з виробничими витратами. Тому для визначення економічної ефективності виробництва в цілому по підприємству доцільно використовувати таку систему показників:

-   вартість валової продукції на 1 середньорічного працівника чи на 1 люд-год; на 1 грн. основних виробничих фондів; на 1 грн. виробничих витрат; на 1 ц к. од.;

-   обсяг валового чистого доходу та прибутку на 1 середньорічного працівника чи на 1 люд-год; на 1 грн. основних виробничих фондів; на 1 грн.. виробничих витрат; на 1 ц к. од;

-   рівень рентабельності та норма прибутку.

Наведені показники характеризують ефективність використання витрат, кормів та рентабельність виробництва.

Економічну ефективність виробництва одного виду продукц птахівництва визначають за допомогою таких показників:

-   продуктивність птиці, а саме: річна несучість однієї курки несучки середньодобовий приріст молодняку на вирощування;

-   затрати праці на одиницю продукції: на 1000 шт. яєць або на 1 ц приросту;

-   собівартість 1000 шт. яєць або 1 ц. приросту;

-   рівень рентабельності виробництва;

-   прибуток на одиницю продукції;

-   прибуток на 1000 гол. птиці.

Важливим показником економічної ефективності виробництва яєць та м'яса птиці є продуктивність птиці. Для курей-несучок продуктивність характеризується річною несучістю 1 курки-несучки. Вона визначається шляхом ділення валового збору яєць на поголів'я курей - і таким чином отримується середньорічна несучість 1 гол. Продуктивність птиці виступає одним з головних показників ефективності, тому що рівень продуктивності і впливає майже на вс нші показники: із зростом продуктивності зменшуються витрати кормів на 1000 шт. яєць, затрати праці, собівартість 1000 шт. яєць а із зниженням продуктивності ці показники збільшуються. Продуктивність 1 курки-несучки в свою чергу залежить від цілого ряду факторів: породний склад, стан здоров'я птиці, строки використання курей-несучок та вікова структура стада, якість кормів, годівлі та поїння, умови утримання, догляд тощо.

Продуктивність молодняку птиці на вирощуванні виражається у середньодобових приростах 1 гол (г) і розраховується діленням загально кількості приросту за рік на поголів'я молодняку і на кількість днів у році. Також має велике значення, як і продуктивність курей-несучок і залежить від ряду факторів.

Прямі затрати праці визначаються діленням загальної кількост відпрацьованих люд.-год. на виробництві даного виду продукції на кількість отриманої продукції. Рівень затрат праці також залежить від ряду факторів знижується з підвищенням продуктивності птиці (як уже було зазначено вище), з підвищенням рівня механізації і автоматизації тощо. Вимірюється цей показник в люд.-год. на одиницю продукції (1000 шт., чи 1 ц.)

Затрати кормів на одиницю продукції розраховуються шляхом ділення загальної кількості витрачених кормів на певну групу птиці на кількість одержаної продукції від цієї птиці. Вимірюється в центнерах кормових одиниць на 1000 шт. яєць чи 1 ц приросту. Знижується із підвищенням продуктивності птиці. З покращенням якості кормів, при зменшенні втрат кормів тощо.

Собівартість - це грошовий вираз поточних витрат підприємства на виробництво і реалізацію одиниці продукції. її обчислюють як відношення витрат підприємства на виробництва даного виду продукції до обсягу вироблено продукції. Таким чином. Собівартість як економічна категорія об'єднує всі витрати підприємства в грошовій формі, відшкодування яких необхідне для здійснення процесу простого відтворення. Вона показує, у що обходиться кожному виробнику виробництво та збут продукції.

Залежно від характеру витрат, які включаються у собівартість продукції, в практичній діяльності підприємств розрізняють виробничу і повну (комерційну) собівартість. До виробничої собівартості відносять витрати, пов'язані з виробництвом та внутрішньогосподарським транспортуванням продукції до місця зберігання. Крім того, кожний виробник несе певні витрати по збуту продукції. Собівартість розраховану з урахуванням витрат по її збуту, називають повною, або комерційною.

Собівартість 1 продукції знижується з підвищенням продуктивност праці, із зниженням трудомісткості продукції, із підвищенням продуктивност птиці, із впровадженням досягнень науково-технічного прогресу. Із удосконаленням організації виробничих процесів, із зниженням матеріаломісткост продукції тощо.

Прибуток становить різницю між виручкою (доходом) від реалізац продукції та її повною собівартістю. Це загальна сума прибутку, яка визначається по всьому обсягу реалізованої продукції. Прибуток в рахунку на одиницю продукції можна визначити відношенням загальної продукції або як різницю між ціною реалізації одиниці продукції і повною її собівартістю.

Прибуток на 1 гол. птиці розраховується діленням загальної суми прибутку від реалізації даного виду продукції на відповідне поголів'я птиці.

Характеризуючи рентабельність виробництва окремих видів продукц недостатньо визначити величину прибутку - необхідно також порівняти її з виробничими витратами. Для цього використовують такий показник, як рівень рентабельності. Його визначають за формулами:

К=(П:С)100, або

К=[(В:С)-1]-100, або

К=[(Ц:С)-1]-100,де

К - рівень рентабельності, %

П - прибуток, грн.

С - повна собівартість реалізованої продукції, грн.

В - виручка від реалізації продукції, грн.

Ц - ціна реалізації 1 продукції, грн.

С - повна собівартість 1 реалізованої продукції, грн.

Як видно з формул, рівень рентабельності відображує ефективність виробничих витрат, і залежить від повної собівартості одиниці реалізовано продукції і цін реалізації і продукції.


Розділ 2. Стан та економічна ефективність виробництва продукції птахівництва

2.1 Природно-економічні умови розвитку птахівництва

Природно-економічні умови розвитку птахівництва визначаються перш за все розміщенням господарства з точки зору природних та економічних умов.

Акціонерне товариство "Кожухівське" розташована в с. Кожухівка Васильківського району, Київської області. Це зона лісостепу. Клімат територ помірно-континентальний, тривалість вегетаційного періоду 200-210 днів, середньорічна кількість опадів 500-550 мм, основними ґрунтами птахофабрики дерново-підзолисті і легкосуглинкові. Ґрунтові води залягають на глибині 3-7 м. Рельєф місцевості - широкохвиляста рівнина.

Однак, природні умови для птахофабрики мають невелике значення, так як вирощуванням сільськогосподарських культур тут не займаються. Значно більше уваги заслуговують економічні умови, зокрема положення підприємства відносно ринків збуту продукції та пунктів постачання. З цього приводу можна зазначити, що птахофабрика "Кожухівське" має досить зручне місцеположення: розташована на відстані 35 км. від столиці України і найбільшого міста країни - м. Києва. Ще ближче до районного центру - м .Васильків - лише 17 км., стільки ж і до залізничної станції, яка знаходиться в м. Василькові. Майже всі ринки збуту продукції знаходяться в м. Києві і м. Василькові, також і вс пункти постачання сировини та матеріалів знаходяться там же. Слід також зауважити, що підприємство має шляхи сполучення з цими містами в досить доброму стані, шляхи з твердим покриттям підведені до самої птахофабрики, а також по всій її території, тому незалежно від погодних умов можна здійснювати підвезення матеріалів і відвантаження готової продукції. Транспортними засобами підприємство теж забезпечене в достатньому обсязі, як загального користування, так і спеціалізованими.

Стосовно забезпеченості птахофабрики земельними угіддями, варто зазначити наступне: підприємство має невеликий масив земель (табл. 1), проте для ведення власного виробництва кормів цієї землі недостатньо. В 2004р. в розпорядженні птахофабрики було 134,2 га землі, із них лише 11 га сільськогосподарських угідь. Ця площа ні за яких умов не може забезпечити птахофабрику кормами, до того ж на такій невеликій площі неможливо організувати високоефективне виробництво.

Забезпечення підприємства трудовими ресурсами достатнє, можна навіть сказати, надлишкове, бо як видно з даних (табл. 2) чисельність працюючих на птахофабриці, які зайняті у виробництві протягом останніх років збільшилося становило в 2005 році 24%, при цьому і кількість відпрацьованого часу систематично також збільшувалось, і у 2006 році проти рівня 2005 року змін не відбулося. Відповідно до цього коефіцієнт використання трудових ресурсів у 2004 становив 1,04, а у 2005 році спостерігалось незначне зменшення до 0,98, проте в 2006 році спостерігаємо підвищення до рівня 1,06.

.

Таблиця 1.

Структура земельних угідь господарства у динаміці

Види угідь Роки
2004р. 2005р. 2006р.
S, га у % до S с/г угідь S, га у % до S с/г угідь S, га у % до S с/г угідь
Загальна земельна площа 11 х 11 х 11 х
в тому числі:
с/г угіддя 11 100 11 100 11 100
із них:
рілля 4 36,4 4 36,4 4 36,4
сінокоси 7 63,6 7 63,6 7 63,6
пасовища
б/р насадження
Коефіцієнт розореності 0,36 0,36 0,36
Коефіцієнт використання ріллі 0,36 0,36 0,36

Таблиця 2

Динаміка наявності та використання трудових ресурсів

Показники 2004р. 2005р. 2006р. 2006/2004рр.
Середньорічна чисельність працівників 151 192 192 127
Відпрацьовано людино-годин 301000 361000 389000 129
Відпрацьовано 1-м працівником, люд.год. 1993,4 1880,2 2026,04 102
Відпрацьовано всього люд.год. 289920 368640 368640 127
Коефіцієнт вик-ня трудових ресурсів 1,04 0,98 1,06 102

Таблиця 3

Динаміка показників ефективності використання основних виробничих

фондів

Показники 2004р. 2005р. 2006р. 2006р. у % до 2004р.
Середньоріяна вартість осн. фондів, грн 20207 22245,5 23639 117
Вартість ВП, грн 14987,785 20276,527 16971,686 113
Площа с/г угідь, га 11 11 11 100
Середньорічна чисельність прцівників, чол. 151 192 192 127
Фондозабезпеченість,грн 1837 2022,32 2149 117
Фондоозброеність, грн 133,82 115,86 123,12 92
Фондовіддача, грн 0,74 0,91 0,72 97
Фондомісткість, грн 1,35 1,1 1,4 103
Норма прибутку, % -1,06 2,93 -14,44 1362

Аналізуючи показники забезпеченості господарства основними виробничими фондами за даними таблиці 3 ми бачимо, що фондозабезпеченість господарства збільшилась, і у 2006 році становила 117% від рівня 2004 року. Також збільшилась фондоозброєність праці і становила 92%.

Значно зменшилась фондовіддача і у 2006 році становила лише 97% від рівня 2004 року. Найвищий показник фондовіддачі був у 2005 році - 0,91 грн. Відповідно до зменшення фондовіддачі збільшувався показник фондомісткості і у 2006 році становив 103% рівня 2004 року.

Норма прибутку у 2004 році становила - -1,06%, а протягом наступного року цей показник підвищився , і у 2005 році вже становив - 2,93%. Але на 2006-й рік значно зменшився і становив -17,44%. Також протягом останніх років дещо зменшилась сума оборотних фондів в розрахунку на 1 грн. основних фондів.

Таблиця.4

Структура грошових надходжень від реалізації продукції

Види продукціїї 2004р. 2005р. 2006р.
Сума, тис.грн. Стр-ра % Сума, тис.грн. Стр-ра % Сума, тис.грн. Стр-ра %
Птиця, голів 651 5,6 1402 7,6 895 8,1
Яйця (тис.шт.) 10734 93 15506 84,1 9086 81,8
Інша продукція тваринництва 156 1,4 1526 8,3 1132 10,1
Разом по тваринництву 11541 х 18434 х 11113 х

В структурі грошових надходжень (табл.4) від реалізації продукції (табл.4) відбулися значні зміни. У 2004 році реалізація птиці становила 651 тис. грн.., що в структурі становило 5,6%. Спостерігаємо, що в 2005 році становило 1402 і в структурі становило 7,6%. Це зумовлено підвищенням ефективності виробництва та застосування нових кормів. Аналогічна ситуація склалася і в реалізації яєць. Відповідно 2004 р. 10734, що в структурі 93 і в 2005 році 15506 і структурі 18,1%. Що ж стосується 2006 року спостерігаємо зменшення реалізації, що зумовлено не передбачуваними факторами. Загалом можна зробити висновок, що підприємство спеціалізується переважно на реалізації яєць, з розвинутими умовами для птахівництва.

Щоб мати повніше уявлення про підприємство наведемо його структуру, яка включає підрозділи основного виробництва, допоміжні та обслуговуючі підрозділи, а також об’єкти незавершеного будівництва.

Птахофабрика ма цехову структуру організації виробництва. До складу виробництва належать цехи:

-           птахівництва;

-           механізації;

-           енергозабезпечення;

-           будівельний;

-           матеріально-технічного забезпечення;

-           ветеринарно служби.

Всі цехи підрозділи розміщені на одній території. Допоміжні та обслуговуючі підрозділи:

-           автопарк на 50 автомобілів;

-           тракторна бригада на 17 тракторів;

-           ремонтна майстерня на 190 ум. ремонтів на рік;

-           будівельна бригада;

-           котельня;

-           дальня;

-           дитячий садок;

-           складські приміщення.

2.2 Динаміка поголів'я птиці, її продуктивності та виробництва продукції

Важливим фактором, який впливає на обсяг виробленої продукц поголів'я птиці. Це одне з основних факторів від якого прямо залежить кількість виробленої продукції.


Таблиця 5.

Динаміка поголів'я птиці

З даних таблиці 5 можемо зробити висновок про те, що поголів'я птиці за останні роки майже не змінювалось. Загалом обсяг поголів’я стабільним, у порівнянні 2006 рік становив 106,66% від показника 2004 року. Проте ріст виробництва яєць є більш динамічним і становить у 2006 році 119,09% від 2004 року. Що знову ж таки свідчить, що головним продуктом підприємства ВАТ Кожухівське” є яйця.

Таблиця 6.

Динаміка поголів’я птиці, її продуктивності та виробництво продукції

птахівництва в цілому по Україні.

Роки 20066.
Показники 2004 2005 2006 У % ДоО
2004 р.
Поголів'я птиці усіх видів в усіх
категоріях господарств, тис. гол. 129 449 123 340 129 474 100,0 2
в тому числі:
суспільний сектор 34 055 19 995 30 695 90,13
приватний сектор 95 395 93 345 98 779 103,55
Виробництво яєць в усіх категоріях 8763,3 8 242,4 8 301,4 94,73
господарств, млн. шт.
в тому числі
суспільний сектор 3661,6 3 069,7 3 054,7 83,43
приватний сектор 5101,7 5 172,7 5 246,7 102,84
Виробництво м'яса птиці в усіх категоріях
господарств у живій вазі,
тис. т. 218 185 179 82,11
Середня несучість 1 курки-несучки, шт. 169 187 196 115,98

З наведених даних можемо зробити висновок, що виробництво яєць м'яса птиці в розрахунку на душу населення у 2004 році значно зменшилось. У 1990 році в Україні вироблялось на душу населення яєць -313 шт. і м'яса птиц 13,6 кг. У 1995 році відповідно 182,5 і 4,8, а у 2004 році 165 яєць і 3,6 кг. м'яса птиці, що становить проти рівня 1990 року відповідно 53% і 26,4%. Звичайно такі обсяги не можуть задовольнити попит населення у продукц птахівництва. Тому необхідно нарощувати обсяги виробництва, чи на кожній птахофабриці окремо, так і в цілому по країні.

2.3 Економічна ефективність виробництва продукц птахівництва

Як уже відмічалося раніше, економічна ефективність окремого виду продукції птахівництва визначається за системою показників. Це такі: продуктивність птиці, затрати праці на одиницю продукції, затрати кормів, на одиницю продукції. Собівартість одиниці продукції, прибуток на одиницю продукції, на одну голову, рівень рентабельності, а також інші.

На птахофабриці виробляється 2 види продукції - це товарні яйця (основний вид продукції) і приріст молодняку птиці на вирощуванн (другорядний). Тому повніше проаналізуємо економічну ефективність виробництва яєць в таблиці 11.

Таблиця 7.

Показники економічної ефективності виробництва яєць

Показники 2004р. 2005р. 2006р. 2006р. у % до 2004р.
Вартість ВП, всього грн.: 14987,785 20276,527 16971,686 113
на 1га с/г угідь 1362,53 1843,32 1542,88 113
на 1 середньорічного прцівника 99,26 105,61 88,39 89
на 1 грн. витрат виробництва 1268,32 1160,71 1002,7 79
Прибуток, тис.грн. -276 965 -5813 2106
на 1 га с/г угідь -26,09 87,73 -528,45 2110
на 1 середньорічного прцівника -1,83 5,03 -30,28 1655
Норма прибутку, % -1,06 2,93 -14,44 1362
Рівень рентабельності -2,3 5,5 -34,3 1491

З даних цієї таблиці, де наведено розрахунок основних показників економічної ефективності, ми бачимо, що підприємство є збиткове. Найбільш збитковим воно було в 2006 році -5813 тис. грн.. прибутку. В нашому підприємстві відбувається збиток -14,44%, що зумовлено низькими цінами збуту продукції і високою собівартістю продукції. Висока собівартість зумовлена високими цінами сировини. Рівень рентабельності був найвищим у 2005 році, але в 2006 він є найнижчим і становить -34,3%. Найвищою ж виробнича вартість була у 2005 році, як і повна собівартість, і становили відповідно 20276,527грн Загалом у 2005 році всі показники економічної ефективності були найкращими порівняно з попередніми роками, тому не дивно, що рівень рентабельності в 2005 році становив 5,5 а прибуток 965тис. грн., при тому що у 2004 році прибуток (вірніше збиток) становив -276 тис. грн. Отже, з наведених даних можна зробити висновок, що найбільш ефективним виробництво яєць було у 2005 році і найменш ефективним у 2006 році.

Дані показники можна порівняти із середніми по всій країні, як наведено в таблиці 8.

Таблиця 8.

Економічна ефективність виробництва яєць в цілому по Україні


Отже, порівнюючи відповідні показники в цілому по Україні по нашому господарству, можна зробити висновок, що у цьому господарстві справи не так то й погано (по виробництву яєць), були принаймні до 2006 року.


Розділ 3. Шляхи підвищення економічної ефективност виробництва продукції птахівництва

3.1 Зміцнення і розвиток кормової бази

Міцна кормова база і повноцінна годівля птиці — важливі фактори, як впливають на ефективність птахівництва, на продуктивність птиці, життєздатність і відтворювальні властивості.

В промисловому птахівництві передбачається згодовування птиц заводських комбікормів, збалансованих по всіх поживних речовинах і збагачених вітамінами та мікроелементами.

Повноцінна годівля дозволяє збільшити виробництво яєць та м'яса птиці і знизити собівартість продукції на основі підвищення продуктивності, збереженості дорослої птиці і молодняку. Неповноцінна годівля молодняку не лише збільшує падіж, а й затримує ріст і розвиток, негативно відбивається на продуктивності дорослої птиці. При повноцінній годівлі на виробництво яєць витрачається 1,6 — 1,8 кг.к.од., продуктивність становить 250-260 яєць в рік, а при неповноцінній годівлі відповідно 3,5 і більше кг.к.од. на 10 яєць, при продуктивності 150 і менше. Тобто при неповноцінній годівлі кормів на одиницю продукції витрачається в 2 рази більше, ніж при повноцінній.

Також повноцінна годівля позитивно впливає на збереженість, ріст молодняку і на економічні показники.

Основою повноцінної годівлі птиці, забезпечуючи підвищення продуктивності, являється насичення поживності раціону по широкому комплексу поживних речовин і обмінній енергії. При цьому важливу роль відігра співвідношення в комбікормах і раціонах енергії і протеїну, амінокислот, мінеральних речовин, тобто велике значення приділяється не тільки кількості, а й якості комбікормів. Велика роль в підвищенні продуктивності птиці, покращенн використання поживних речовин раціону і зниженні затрат кормів на одиницю продукції належить нормуванню раціону по обмінній енергії, по сирому протеїну комплексу незамінних амінокислот. Обмінну енергію в комбікормах для птиці вимірюють в кілокалоріях або кілоджоулях (1 ккал = 4,1868 кДж).

Для більш повного використання протеїну в раціонах всіх видів сільськогосподарської птиці повинно витримуватись певне енерго-протеїнове відношення (калорій обмінної енергії в 1 кг. корму на 1% сирого протеїну): для курей-несучок 160-178, молодняку курей 140-148-185. Для більш високого використання енергії в раціоні необхідно підтримати оптимальну кількість кальцію, фосфору, натрію, клітковини і інших поживних речовин. Раціони необхідно збагачувати комплексом вітамінів і мікроелементів за рекомендованими нормами.

Основними кормами в раціонах птиці являється зернові: в раціонах курей вони становлять 65-75% від маси сухих кормів. Зернові корми розрізняються по вмісту енергії, протеїну, клітковини і інших поживних речовин. В залежност від вмісту поживних речовин максимальне введення зернових в раціони птиц неоднакове. Кукурудза і пшениця — самі високоенергетичні корми, вони містять мало клітковини і можуть складати до 60-70 % раціону. Ячмінь, овес і просо являються середньоенергетичними зерновими кормами, мають високий вміст клітковини , їх вводять у раціони у раціони до 30-40 %.

Білкові корми — найбільш вживані, дорогі і дефіцитні компоненти раціону птиці. їх не можна замінювати зерновими або жирами. Білкова недогодівля одна з основних причин низької продуктивності птиці, поганого росту молодняку низької його життєздатності. При недостачі протеїну в раціоні витрата кормів на одиницю продукції збільшується в 1,5-2 рази. Основними білковими кормами в раціоні птиці являються макуха і шроти. Найбільш цінні — соєві шроти, які по поживності наближаються до кормів тваринного походження. їх можна вводити в раціон до 30 %. Соняшникові і арахісові шроти мають меншу поживність в порівнянні із соєвими, їх частка у раціоні 15-17, льонові шроти до 3-7%.

Крім цього в раціоні птиці необхідно вводити корми тваринного походження: молоко і відходи маслоробної і сироварної промисловості (молочн відвійки, сироватка), відходи м'ясокомбінатів та рибної промисловості; вітамінн корми: трав'яне борошно, морквяне, хвойне борошно, а також дріжджі; мінеральн корми: кісткове борошно, кухонна сіль, крейда та інші. Із відходів переробки продукції сільського господарства для годівлі птиці використовують пшеничн висівки, мелясу і кормові жири. Останні використовуються не лише як енергетичний корм, а й як джерело незамінних жирних кислот.

Велике значення мають БВД (білково-вітамінно-мінеральні добавки) кормові суміші з високим вмістом протеїну, мінеральних речовин і вітамінів. Використання повно раціонних комбікормів, отриманих із застосуванням БВД, підвищу продуктивність птиці на 7-10%, знижує затрати кормів на виробництво яєць м'яса птиці на 8-12%.

Краще використання поживних речовин комбікормів і підвищення продуктивності птиці в значній мірі залежать від збагачення кормових сумішей біологічно активних речовин. В нашій країні комбікорми для птиці збагачуються більш як 20 добавками. Ці добавки-премікси виготовляють у вигляді спеціальних сумішей біологічно активних речовин (вітаміни, мікроелементи, антибіотики, амінокислоти, антиоксиданти і ін.) з наповнювачем із різноманітних пшеничних висівок. Премікси виготовляються 1%-ні (10 кг на 1т комбікорму).

Для отримання високої продуктивності птиці і доброї окупност кормів потрібно організовувати диференційовану годівлю в залежності від напрямку продуктивності, виду і віку птиці.

В даний час найбільш ефективний сухий тип годівлі птиці повно раціонними комбікормами. Він дозволяє на 5-7% підвищити продуктивність курей на 10-15% знизити затрати корму на одиницю продукції. Потреба птиц в поживних речовинах залежить від рівня продукції, живої маси, породних особливостей і мікроклімату. При клітковому утриманні і продуктивності понад 70% кури-несучки промислового стада споживають за добу 110-115 г. Повно раціонних комбікормів, а племінного при тих же умовах утримання продуктивності — 125-130 г.

Дослідними установами встановлено, що вміст протеїну і енергії в раціонах курей яєчних ліній доцільно змінювати з урахуванням рівня продуктивност віку птиці, тобто застосовувати фазову годівлю. Фазова годівля курей забезпечує високу продуктивність і життєздатність, дозволяє економити дефіцитн білкові корми.

Для підтримання високої продуктивності курей не рекомендується часто змінювати склад комбікорму. Переводити на другий раціон необхідно поступово, протягом 2-3 днів. Не слід припускати перебоїв в годівлі, що може викликати линьку курей і припинення несучості. Економічно вигідно курей яєчних порід згодовувати комбікорм у вигляді гранул-крупки. Не припускається використання гранул розміром більше 4,8 мм, так як це може викликати ожиріння птиці, а також пониження репродуктивних якостей.

Потрібно також широко використовувати резерви, які сприяють зниженню затрат кормів. Одним з них являється удосконалення конструкції годівл правильна роздача кормів.

Для отримання високої продуктивності птиці і зниження затрат кормів необхідно підтримувати в приміщенні оптимальну температуру. Зниження температури на кожний градус підвищує втрати кормів на продукцію на 0,2-0,4 %, в цілому втрати по цій причині можуть скласти 4-6 % . Важливо також в раціон птиці включить гравій. Його відсутність підвищує витрати кормів на продукцію на 5-6 %.

Запобігання інвазійних і інфекційних захворювань птиці дозволя зекономити 5-7 % кормів, ліквідація гризунів в зоні розміщення птиці — 1-2 %, зниження втрат при навантажуванні і розвантажуванні — 4-5 %.

Підвищенню продуктивності сприяє, як уже зазначалося вище, застосування фазової годівлі, яка до того ж сприяє зниженню затрат з здешевленню вартості кормів. У порівнянні із стабільною високо протеїновою годівлею, фазова знижує витрати дорогих і дефіцитних білкових кормів.

Затрати кормів тваринного походження можна знизити за рахунок використання синтетичних амінокислот (лізин, метіонин).

Відомо, що молодняк курей при вільному доступі до кормів здатен споживати їх на 20-30 % більше, ніж необхідно для росту. Внаслідок цього до періоду яйцекладки вони значно збільшують живу масу, що призводить зниження продуктивності. В даному випадку доцільно застосовувати спосіб обмеженої або нормованої годівлі, який дозволяє значно скоротити кількість корму на їх вирощування і підвищити продуктивні якості. Молодняк годують повно раціонними комбікормами, але витрачають їх в кількості 70 % в порівнянні із вільним споживанням. В результаті за період вирощування затрати кормів на голову значно знижується. При цьому способі годівлі підвищується також несучість курей на 12-14%.

Таким чином, застосування повно раціонних комбікормів, згодовування їх птиці по нормах в залежності від статі, віку, продуктивності, використання резервів економії затрат кормів дозволить збільшити виробництво продукції птахівництва і значно покращити окупність кормів, що в свою чергу, позитивно впливатиме на ефективність виробництва цієї продукції.

3.2 Інтенсифікація птахівництва

Інтенсифікація — це форма розширеного відтворення, яка ґрунтується на оптимальному формуванні та раціональному використанні на основ науково-технічного прогресу затрат уречевленої та живої праці на одиницю об'єкта інтенсифікації з метою збільшення обсягу продукції та підвищення ефективності її виробництва.

Суть інтенсифікації полягає не тільки в ефективному використанн землі чи тварин, айв удосконаленні всіх інших факторів виробництва матеріальних і трудових ресурсів, впровадженні нових організаційних форм господарювання, нових технологій і т. ін.

В умовах ринкових відносин поряд із впливом на кінцеві результати виробництва механізації, автоматизації, хімізації та інших факторів збільшується роль і значення так званих нематеріальних факторів підприємливості, організованості, вміння працювати в у мовах, що швидко змінюються.

Матеріальною основою інтенсифікації є науково-технічний прогрес, метою — збільшення обсягу продукції, підвищення ефективності виробництва.

Подальша інтенсифікація птахівництва повинна здійснюватись з урахуванням ряду факторів і умов, таких як обмеженість трудових ресурсів, кормів, поглиблення спеціалізації, необхідність технічного переоснащення багатьох підприємств, заміни зношеного або малопродуктивного обладнання, охорони навколишнього середовища.

Інтенсифікація має бути направлена на створення оптимальних варіантів організації виробництва і праці, забезпечуючи максимальний вихід високої якості продукції на одиницю трудових і матеріальних затрат.

Важливими шляхами інтенсифікації в птахівництві являються:

-   зміцнення матеріально-технічної бази, технічне переоснащення рівня механізації і автоматизації виробничих процесів;

-   подальший розвиток спеціалізації, концентрації і інтеграції, удосконалення, розміщення виробництва;

-   запровадження нових високопродуктивних кросів птиці;

-   удосконалення кормової бази і підвищення ефективності використання кормів;

-   впровадження нових прогресивних технологій, технологічних прийомів, нтенсивних систем вирощування і утримання птиці;

-   удосконалення організації і оплати праці;

-   покращення планування і управління на основі госпрозрахунку.


Таблиця 9

Розрахунок показників рівня інтенсивності

Показники Роки 2006р. у % до 2004р.
2004р. 2005р. 2006р.
Площа с/г угідь, га 11 11 11 100
Річні витрати вир-ва, тис.грн. 11817 17469 16926 143
Вартість основних виробничих фондів, грн. 20207 22245,5 23639 117
Середньорічна вартість основних і оборотних фондів, грн 25881 32960,5 40270 156
Затрати праці, тис.люд.-год. 301 361 389 129
Середньорічне поголів'я птиці, гол. 3836 4485 4075 106
Припадає на 1га с/г угідь:
річних витрат виробництва, тис.грн. 1074,27 1588,09 1538,73 143
вартості основних фондів 1837 2022,3 2149 117
Середньорічна вартість основних і оборотних фондів, тис. грн. 2352,82 2996,41 3660,91 156
затрати праці, тис. люд.-год. 27,36 32,82 35,36 129
Щільність поголів'я на 100 га земельних угідь:
птиці 348,73 407,72 370,5 106

Аналізуючи дані таблиці спостерігаємо , що вартість основних фондів постійно зростала і в 2006 році становила 23639 тис. грн. , що в структурі становить в порівнянні з 2004 роком становила 117%, що призвело до збільшення щільності поголів’я птиці в 2005 році, проте в 2006 році відбулося незначне зменшення щільності, що зумовлено непередбаченими обставинами. Це також зумовлено збільшенням річних витрат виробництва, які з 2004 року (1074,27 тис. грн..) до 2006 року збільшилися на 43%, що становить 1538,73 тис. грн. Середньорічна вартість основних і оборотних фондів взагалі в структурі на 2006 рік становить 156% до 2004 року. Збільшення річних витрат зумовлюється зокрема зростанням затрат праці, які в структурі становлять 126% від 2004 року, збільшенням поголів’я птиці (106%).

Важливе економічне значення має подальше удосконалення проектування і будівництва в сільськогосподарських підприємствах птахівничих об'єднань. Вони повинні створюватися з врахуванням наступних вимог: економ земельної площі, забезпечення концентрації виробництва, зниження затрат на будівництво, створення умов для застосування прогресивної технолог виробництва і росту продуктивності праці, захисту птиці від інфекційних захворювань.

Для підвищення рівня механізації і автоматизації виробничих процесів і поліпшення використання виробничих площ велике значення ма створення досконалих кліткових батарей для всіх видів і віків птиці, забезпечуючи оптимальну щільність посадки на кожен квадратний метр полу пташника і повну механізацію і автоматизацію виробничих процесів.

Велику увагу слід приділяти організації нових і розширенні діючих племінних господарств, особливо репродукторів першого порядку. Значне підвищення яєчної і м'ясної продуктивності птиці повинно досягатися на основ використання нових кросів з високою інтенсивністю несучості і довгим строком експлуатації. Пристосованих до кліткового утримання, витривалих до ряду захворювань. В м'ясному птахівництві важливе значення має подальше скорочення строків вирощування і підвищення швидкості росту бройлерів всіх видів птиці. Особлива увага в процесі селекції і гібридизації має бути звернена на підвищення якості продукції і покращення окупності кормів.

Технологія виробництва яєць і м'яса птиці повинна удосконалюватись в напрямку концентрації одновікового поголів'я, поліпшення мікроклімату, переводу на кліткове утримання не лише промислової а й племінної птиці, переходу на нову технологію інкубації яєць в інкубаторах боксового типу, впровадження безпересадочного вирощування і утримання птиці, застосування штучного запліднення, примусової ліньки та інших прийомів, які підвищують ефективність галузі.

Птахівництву великий економічний збиток наносять хвороби птиці. Тому важливе значення має застосування системи міроприємств. Запобігаючи занесенню і виникненню захворювань. До них відносяться: підвищення муностійкості птиці в процесі селекції; використання обшивок пташників з антикорозійними властивостями, зручних для очищення і дезінфекції, повітряних бактерицидних фільтрів; профілактичні аерозольні обробки поголів'я; автоматичн прибирання та утилізація посліду; санітарна обробка приміщень, транспорту, тари, спецодягу; недопущення на територію господарства сторонніх осіб і ін.

Для підвищення продуктивності птиці і покращення окупності кормів важливе значення має, як вже було зазначено в розділі 3.1., перехід на повно раціонні комбікорми заводського виробництва, які надходять в господарства за принципом завод—годівниця. Широко повинні застосовуватись такі джерела кормів добавок, як вітаміни, амінокислоти, мікроелементи, антибіотики, антиоксиданти нші речовини, покращуючи якість комбікормів, а також відходи молочної, м’ясо переробної і інших галузей промисловості. Повинно бути збільшено виробництво кормового борошна із відходів забійного, інкубаційного і інших цехів птахівництва шляхом приготування його в утилізаційних цехах підприємств об'єднань.

Важливими складовими частинами птахівничого агропромислового комплексу являються переробка і збут виробленої продукції. Основну частину яєць птахофабрики реалізують по прямих каналах в торгівельну мережу. Біля 8-10 % яєць доводиться переробляти в яєчний порошок, для чого доцільна організація заводів і цехів на міжгосподарській основі.

Більше половини м'ясної птиці забивають безпосередньо в господарствах, тому необхідно реконструювати забійні цехи з урахуванням повного потрошіння птиці, розширення асортименту продукції, випуску наборів субпродуктів, копченостей, консерви і ін. Особливої уваги заслуговує розширення виробництва и створення нових видів тари і пакувальних засобів із полімерних матеріалів, що дозволить покращити товарний вигляд продукції і зберегти якість.

Інтенсифікація птахівництва буде успішно здійснюватись на тих підприємствах і в об'єднаннях, де технічне переоснащення і прогресивна технологія доповнюються впровадженням нових форм організації праці і управління виробництвом, систем матеріального і морального стимулювання працівників, підвищенням кваліфікації спеціалістів і працівників.

Таблиця 10

Розрахунок результатів показників інтенсифікації.

Показники 2004р. 2005р. 2006р. 2006р./2004р.%
Урожайність, ц/га: зернових і зернобобових х х х х
Середньорічний приріст ваги, г:
птиці 1,03 1,01 0,99 96
Вартість валової продукції на 1га с/г угідь, грн. 1362525,89 1843320,63 1542880,55 113

Як бачимо з таблиці приріст ваги птиці в 2004 році була дещо більшим ніж в 2006 році! Хоча зміни були незначні ми все ж таки спостерігаємо тенденцію до зменшення приросту ваги птиці. В структурі приріст на 2006 рік становить 96% від 2004 року. Невтішним є те, що при цьому збільшується вартість валово продукції на 1 га с/г угідь, яка в 2006 році зросла на 13% в порівнянні з 2004 роком.

Таблиця 11

Показники економічної інтенсифікації виробництва.

Показники Роки 2006р. у% до 2004р.
2004р. 2005р. 2006р.
Вартість валової продукції, грн: 14987785 20276527 16971686 113
на 1 людино-год. 49,79 56,17 43,63 88
на 1 середньорічного працівника 99,26 105,61 88,9 89
Вартість валової продукції, грн. на 1 люд.-год:
у тваринництві 49,79 56,17 43,63 88
Собівартість 1 ц, грн:
приросту птиці 837,85 864,66 1033,87 123
Вартість валової продукції на 1 грн. витрат виробництва у тваринництві 1268,32 1160,71 1002,7 79
Прибуток з розрахунку на 1 га с/г угідь, грн. -25,09 87,73 -528,45 2110
Рівень рентабельності, % -2,3 5,5 -34,3 1491

Проаналізувавши таблицю 11 можна зробити наступні висновки: вартість валової продукції на 1 люд-год. Зменшилась на 12% в порівнянні з 2004 роком, що спричинило зменшення вартості валової продукції на 1-го середньорічного працюючого. Зменшення вартості валової продукції на 1 люд-год. В питомій ваз становить 88%. Собівартість 1ц продукції збільшилась на 23%, це ускладнюється зниженням ціни на 1 ц. Реалізованої продукції. Вартість валової продукц зменшилася на 21%. Підприємство було збитковим про що свідчить прибуток в -528,45 грн./га. По підприємству ВАТ „Кожухівське” рівень рентабельності за досліджувальний період зменшився 32%. Його збитковість характеризується тим, що на 100 грн. витрат виробництвами отримали збиток у розмірі -34,3%.

3.3 Поглиблення спеціалізації, концентрації та нтеграції в птахівництві

Раціональне розміщення, спеціалізація, концентрація виробництва нтеграція виступають важливими факторами впливу на ефективність виробництва продукція птахівництва.

Впровадження досягнень науково-технічного прогресу створює умови для високоефективного виробництва яєць і м'яса птиці практично у всіх економічних зонах країни. Тому промислове птахівництво поряд з новими формами технікою його ведення має з собою кращій підхід до розміщення галузі.

До впровадження промислових форм ведення птахівництво локалізувалось в основному в районах виробництва зерна. Таке розміщення птахівництва створювало надлишок продукції в одних районах і гострий дефіцит в нших. Недостатня кількість транспортних засобів ускладнювала збут продукц стримувала розвиток галузі в цілому. Переведення галузі на промислову основу, розвиток комбікормової промисловості і транспортної мережі значно послабляють залежність птахівництва від місцевого виробництва кормів.

Розміщення птахівничих підприємств в промислових зонах великих міст і промислових центрів сприяє зменшенню втрат продукції при транспортуванні і зберіганні у сховищах, покращенню якості і реалізац безпосередньо в торгівельну мережу.

Практика показує, що ефективніше розміщувати птахофабрики в районах споживання продукції, використовуючи привізні корми. При цьому затрати на перевезення зерна, еквівалентного виробленій кількості яєць або м'яса птиц у 2,5-3 рази нижчі в порівнянні з перевезенням готової продукції.

Спеціалізації в поєднанні з концентрацією виробництва дозволя широко використовувати досягнення науково-технічного прогресу, прискорювати темпи виробництва, покращувати якість продукції, підвищувати продуктивність праці, більш ефективно використовувати основні виробничі фонди і матеріальн ресурси, займатися маркетинговою діяльністю і т. ін.

Деякі підприємства організовані за принципом закінченого циклу виробництва з розміщенням на одній площі різних вікових груп птиці і велико кількості допоміжних і обслуговуючих підрозділів. Це потребує застосування різних видів технологічного обладнання, створює постійну небезпеку виникнення нфекційних захворювань, затрудняє управління, не дозволяє у повній мір використовувати переваги спеціалізації і концентрації.

Можливості подальшої спеціалізації і концентрації птахівництва значно збільшуються завдяки технічному переоснащенню птахофабрик, використанню гібридної птиці, комбікормів промислового виробництва, новітніх ветеринарних засобів боротьби з захворюваннями птиці, прогресивної технології вирощування молодняку і утримання дорослої птиці.

Можна виділити наступні напрями поглиблення спеціалізац посилення концентрації виробництва:

-   розширення діючих підприємств і об'єднань шляхом приєднання до них дрібних підприємств;

-   додаткового будівництва з внесенням на окрему територію репродуктивного стада, ремонтного молодняку і реконструкції приміщень, що вивільняється, для утримання промислового стада; технічного переоснащення підприємств, впровадження новітнього кліткового обладнання;

-   підвищення продуктивності птиці і покращення якості продукції за рахунок удосконалення умов виробництва і утримання;

-   організація виробничих об'єднань;

-   будівництво нових крупних птахівничих підприємств, головним чином м'ясного напрямку.

Будівництво нових птахівничих підприємств доцільно тоді, коли дефіцит у виробництві яєць і м'яса птиці неможливо задовольнити за рахунок реконструкції і розширення діючих підприємств.

Для великих спеціалізованих підприємств і об'єднань характерні: раціональна структура основних і допоміжних підрозділів, розміри яких взаємопов'язані і забезпечують найбільш повне використання трудових матеріальних ресурсів; високий рівень техніки і технології виробництва; неперервність технологічного процесу від отримання інкубаційних яєць до випуску готової продукції (харчові яйця або м'ясо птиці); ритмічність виробництва з відносно рівномірним виходом продукції по місяцях року; наявність кваліфікованих кадрів адміністративно-управлінського персоналу і робітників.

Спеціалізація і концентрація виробництва ефективна при раціональних розмірах підприємств і підрозділів, добре організованих виробничих зв'язках, відповідній системі управління, які забезпечують найбільш повне використання племінної птиці, виробничих площ, трудових і матеріальних ресурсів. Найбільш успішно поглиблення спеціалізації і посилення концентрац здійснюються на основі міжгосподарської кооперації і агропромислово нтеграції.

Поглиблення спеціалізації створює об'єктивну передумову для широкого розвитку і удосконалення виробничих зв'язків.

Повне використання переваг спеціалізації і концентрації можливе лише при тісних зв'язках в системі матеріально-технічного постачання виробництва — переробки — збуту сільськогосподарської продукції. Для розвитку цих зв'язків велике значення має створення виробничих птахівничих об'єднань.

Передумовами для створення виробничих об'єднань у птахівництв являються: удосконалення матеріально-технічної бази, зростання фондоозброєност праці і фондозабезпеченості підприємств, що потребує нових, більш досконалих форм організації і управління виробництвом; економічна необхідність збільшення виробництва яєць і м'яса птиці на основі поглиблення спеціалізації, поширення концентрації удосконалення управління, компактне територіальне розміщення птахівничих підприємств в зонах великих міст, промислових і курортних центрів; зростання кваліфікації кадрів; розвиток мережі доріг з твердим покриттям, транспорту, засобів зв'язку і оргтехніки, підвищуючи можливостей і якість управління.

Найбільш ефективні об'єднання, які спеціалізуються на виробництв одного виду продукції. В них раціональніше здійснюються спеціалізація, вищій рівень концентрації, більш кваліфіковане управління.

У великих об'єднаннях змішаної спеціалізації доцільна організація комплексів підприємств яєчного і м'ясного напрямку. Централізація допоміжних підрозділів в таких об'єднаннях можливо здійснювати на кожному комплексі.

Екологічна ефективність об'єднань вища, порівняно з підприємствами які не входять в об'єднання. Показники економічної ефективності об'єднань вищ там, де проведена спеціалізація, укрупнення, реконструкція, централізація ряду служб і допоміжних підрозділів.

Удосконалення виробничих зв'язків птахофабрик із підприємствами І та III сфер АПК повинно передбачати: розширення прямих зв'язків підприємств з постачальниками, взаємну відповідальність сторін за постачання і отримання товарів; забезпечення комплектних поставок машин, обладнання і запчастин до них, установку, наладку пуск їх заводами-виробниками, виготовлення комбікормовими заводами повнораціонних комбікормів і доставку їх у пташники; організацію своєчасного забою птиці безпосередньо в господарствах або доставку птиці на птахопереробн підприємства у відповідності із графіками, реалізацію яєць, м'яса птиці безпосередньо підприємством торгівлі і громадського харчування тощо.

3.4 Впровадження ринкових відносин у птахівництві

Багаторічна світова практика свідчить, що ринкова економіка здатна спонукати людину краще і продуктивніше працювати, радикально змінити її ставлення до землі та засобів виробництва, збудити дух підприємництва, конкуренц змагання. Тому перехід до ринкових відносин нині виступає об'єктивною необхідністю, яка сприятиме поліпшенню економічного стану кожного підприємства населення.

В ринкових умовах великого значення набуває форма власності. Не таємницею, що коли людина відчуває себе власником то в неї з'являються додаткові мотиви для ефективнішої діяльності, вона відчуває себе відповідальною за кінцеві результати діяльності. З цією метою колишні державні підприємства приватизуються. Так и колишній радгосп-птахофабрика "Васильківська" після приватизації, яка завершилася в 2004 році, тепер став акціонерним товариством відкритого типу. Його акціонерами стали працівники підприємства. А також пенсіонери, ним безоплатно передано 33,7 % акцій, крім того решта акцій продавався на сертифікатному аукціоні а також за пільговими умовами працівникам підприємства та працівникам соціальної сфери за приватизаційні ті майнові сертифікати. Одним з потужних акціонерів фабрики став банк "Україна", який волод контрольним пакетом акцій. Зміна форми власності безперечно буде позитивним кроком на шляху до підвищення ефективності виробництва, тому що підприємство тепер може вільно розпоряджатися власними ресурсами, направляти їх куди це необхідно, а не чекати вказівок.

Звичайно, в ринкових умовах господарювання зростає роль керівництва підприємства, наскільки воно здатне використати усі переваги ринкової економіки і обійти так звані "вузькі місця". Зростає також роль спеціалістів. їх кваліфікаційний рівень, здатність мислити по новому. Тому необхідно поряд із зміною форми власності змінити керівний склад підприємства, який за стільки років не спромігся вивести птахофабрику із кризового становища, а навпаки допустив значний занепад. Тому потрібно, щоб керівником була людина. Здатна знайти можливості для відродження виробництва.

В ринкових умовах господарювання необхідно також робити акцент не лише на виробництві, а і на реалізації продукції. В той час, як країна малозабезпечена продукцією птахівництва, деякі регіони взагалі відчувають гостру потребу в цій продукції. Тому необхідно на птахофабриці запровадити маркетингову службу, яка б займалися вивченням кон'юнктури ринку — попиту і пропозиції, займалися розробкою нових видів пакувальних матеріалів, які значно покращують товарний вигляд продукції, укладала угоди з приводу реалізації. Варто також більше зусиль спрямувати на розвиток фірмової торгівлі, тому що роздрібні ціни завжди вищі оптових і відповідно дають більше грошових надходжень у підприємство. Потрібно вишукувати вигідні рішення збуту продукції, де попит не забезпеченим.

В даний час птахофабрика має не дуже велику розгалуженість ринків збуту: тому необхідно проводити роботу у напрямку пошуку вигідніших ринків збуту.


Таблиця 12

Основні ринки збуту продукції

Ринки збуту Частка в загальному обсязі збуту, %
Яйце М'ясо
Торгові організації м. Києва 70 70
Торгові організації Київської області 29 22
На громадське харчування та продаж працівникам птахофабрики 1 8

Також птахофабрика може вільно обирати партнерів по постачанню ресурсів, обирати таких постачальників, які запропонують їй найбільш вигідн умови, бо з переходом до ринкових відносин з'являється багато приватних структур, які в конкурентній боротьбі переважають державні структури, які були монополістами. Тому необхідно працювати і в цьому напрямі.

Взагалі з переходом до ринкових умов господарювання птахофабрика, як і інші підприємства, має дуже багато можливостей: зокрема, може перепрофілюватись на більш вигідні види продукції, або організувати при підприємстві промислові виробництва, сировиною для них може бути власна продукція, може вкладати вільні кошти у інші підприємства і таким чином отримувати прибутки ті багато інших. А ле разом з тим, ринкова економіка несе з собою і багато ризиків, тому потрібно вміло балансувати між перевагами недоліками ринку і намагатись послабити негативні сторони ринку.


Висновки та пропозиції

Отже, проаналізувавши економічну ефективність виробництва продукції птахівництва, можна зробити висновки, що ефективність виробництва останнім часом значно знизилась, особливо у 2000 році. Значно скоротилось поголів'я птиці, продуктивність її, зросла собівартість, підвищились затрати праці і кормів на виробництво одиниці продукції, зменшилась рентабельність виробництва. Факторами, що зумовили це погіршення, можна назвати значне скорочення поголів'я птиці, подорожчання матеріальних ресурсів при швидкому зростанні цін на продукцію птахівництва, прорахунки керівництва тощо.

Для того, щоб підвищити економічну ефективність виробництва, потрібно будувати подальшу діяльність у таких напрямах: значно покращити годівлю птиці, перейти лише на повно раціонні комбікорми промислового виробництва поряд із застосуванням певних способів годівлі птиці; значно підвищити інтенсифікацію птахівництва, а саме: використовувати нов високопродуктивні кроси птиці, повністю механізувати і автоматизувати виробнич процеси із запровадженням нового обладнання, яке є більш продуктивним ніж застаріле, більше уваги приділяти зооветеринарним заходам, від них залежить збереженість птиці, її життєздатність та продуктивність, застосування прогресивних технологій, технологічних прийомів, інтенсивних систем вирощування утримання птиці, впроваджувати нові форми організації праці та управління; розширювати зв'язки з іншими організаціями та підприємствами як у горизонтальному та і у вертикальному напрямах; розширювати її асортимент, покращувати якість продукції, використовувати нові пакувальні матеріали, розширювати маркетингові дослідження ринку тощо. Отже, виходячи із зазначеного вище, можна сформувати такі основні пропозиції виробництву, які в першу чергу будуть підвищувати економічну ефективність виробництва:

·          значно збільшити поголів'я птиці, щоб заповнити наявні приміщення птахофабрики хоча б на 50 %, тобто 260-300 тис. гол. середньорічних курей несучок;

·          збільшення поголів'я птиці бажано здійснити за рахунок купівлі молодняку курей високопродуктивних кросів;

·          годівлю птиці здійснювати виключно повно раціонними комбікормами, щоб забезпечити річну несучість 1 курки-несучки не менше як 220 шт. Яєць, витрати кормів на 1000 шт. яєць на рівні 1,8-2,0 ц к. од. і не більше;

·          провести ремонт і технічне переоснащення виробничих приміщень, замінивши застаріле обладнання новим, більш продуктивним і економічним;

·          покращити організацію праці на птахофабриці з метою підвищення продуктивност праці і повнішого використання трудових ресурсів;

·          організувати на птахофабриці спеціальний відділ з маркетингу, який би займався вивченням ринку і просуванням готової продукції до споживача.

Проведення названих першочергових заходів в поєднанні з іншими дасть можливість найближчим часом значно збільшити обсяги виробництва продукц та підвищити економічну ефективність виробництва цієї продукції.


Список використаної літератури

1.  Економіка сільського господарства / П.П. Руснак, В.В. Жабка, М.М. Рудий, А.А. Чалий; За ред. П.П. Руфжа. - К.: Урожай, 2006

2.  Економика промьішленного птицеводства / К.И. Карюкина, З.И. Витол, Д.Н. Волков и др.; Под ред. К.Н. Карюкина. - М.: Колос, 1999

3.  Економика сельского хозяйства. В.А. Добрьшин, А.В. Беляев, П.П. Дунаев и др.; Под ред. В.А. Добрьшина. - 3-є изд., переаб. И доп. - М.: Агропромиздат, 2000

4.  Шкільов О.В. Організація виробництва і підприємницької діяльност в сільськогосподарських підприємствах. — К.: Урожай, 2000

5.  Божко П.Е. Производство яиц и мяса птицн на промншленной основе. -М.: Колос. 1998

6.  Коваленко В.П., Кущак С.М., Гаврик А.П. Підвищення ефективност промислового птахівництва. -К. Урожай, 2005

7.  Организация и пути интенсификации производства яиц и мяса кур.-К, 1991.

8.  Лукьянова В.Д. и др. Промншленное птицеводство. - К.: Урожай, 2002

9.  Мельник Б.А. Розвиток інтеграційних процесів у промисловому птахівництв // Економіка АПК. - 2000. - №2.

10.Ю.Малік М.Й. Реформування власності і реструктуризації підприємств в АПК // Економіка АПК. - 2004. - №11.

11.Журнал „Сучасне птахівництво” – 2003. „№7,6,4,1




© 2009 РЕФЕРАТЫ
рефераты